Меню Закрити

Як розлучитися в Німеччині


Всупереч економічному і соціальному добробуту, німецькі сімейні пари нерідко розлучаються. Статистика невблаганна: майже кожен другий шлюб, укладений на території ФРН, розпадається. А в силу того, що країна наповнена вихідцями з України, часто в шлюборозлучних процесах доводиться брати участь і їм. Розглянемо, як відбувається розлучення в Німеччині у 2020 році, які кроки необхідно робити сторонам, а також звернемо увагу на особливості шлюборозлучного процесу.

Оформлення розлучення

Причини та статистика розлучень

Останні роки чисельність шлюборозлучних процесів залишається стабільною і навіть потроху знижується. Наприклад, у 2011 році було зареєстровано 187,6 тис. розлучень, у 2012 році – 179 тис., у 2014 році – 166 тис., у 2015 році – 163 тис. процесів, у 2016-му – 162 тисячі.

Статистика розлучень у Німеччині говорить про позитивну динаміку починаючи з 2011 року. І нехай в пайовому співвідношенні зниження не настільки помітно, якщо порівнювати з показниками 2003-2004 років, які були рекордними за кількістю розлучень, сьогодні показники покращилися в середньому на 25%. Проте соціологи радять почекати з оптимістичними висновками.

«Розлучна активність» зазвичай переслідує молодят в перші роки сімейного життя, проте розставання після двох десятків років теж не рідкість, і саме це часто негативно впливає на статистику. Втім, показники все одно істотно краще.

Порівняно низькі показники розлучень у ФРН пов’язані з тим, що, по-перше, німці вирішуються на створення сім’ї в більш зрілому віці. По-друге, розлучення дорога процедура: процесуальні моменти обходяться німцям у кілька тисяч євро. Які причини розлучень у німецьких сім’ях?

Оскільки законодавство не вимагає від подружжя конкретних аргументів при подачі заяв, німці зазвичай обходяться загальними фразами, а тому офіційної статистики причин ніхто не веде. Однак, за твердженням адвокатів, які спеціалізуються на шлюборозлучних процесах, серед найпоширеніших причин зазвичай фігурують:

  • необдумане рішення про шлюб – німці часто укладають шлюби за потреби, наприклад у разі вагітності або бажання зіграти весілля, не думаючи про наслідки;
  • відсутність часу на сім’ю – з-за інтенсивної зайнятості подружжя не приділяють увагу один одному;
  • неповага в сім’ї – німецькі чоловіки часто зневажливо ставляться до своїх дружин, з-за чого ті подають на розлучення;
  • дріб’язковість у фінансових питаннях, особливо коли змістом сім’ї займається тільки один із подружжя;
  • поява другої дитини – часто призводить до відсутності вільного часу, непосильним матеріальних витрат, втрати колишнього соціального статусу.

Характерно, що жінки значно частіше стають ініціаторами розлучення – на них припадає 53% заяв, в той час як на чоловіків всього 40%. Інші випадки аргументовані обопільним бажанням.

Варіанти розлучень

Сімейне законодавство Німеччини не ділить розводи на види, тим більше що шлюборозлучний процес у ФРН – річ суто індивідуальна. Враховуючи особливості кожної конкретної ситуації, адвокати виділяють кілька варіантів того, як подружжя можуть розійтися:

  • Полюбовне розлучення. Такий процес відбувається у разі, коли у подружжя відсутні взаємні претензії. Це можливо, коли всі питання, що стосуються поділу майна, відступних, піклування над дитиною, його змісту та інших важливих моментів можна в договірному порядку. В такому випадку залишається лише дотримати всі процесуальні моменти.
  • Спірне розлучення. Це процес, протилежний вищевказаному. Якщо питання розділу майна та інші аспекти не вдалося вирішити полюбовно або за допомогою адвокатів, їх доводиться врегулювати судді.
  • «Швидке» розлучення поширюється на випадки, коли розлучення безальтернативний, наприклад, з причини посягань на життя і здоров’я одного чоловіка з боку другого або в силу наявності алкогольної або наркотичної залежності одного з них. При подібного роду виняткових обставин шлюборозлучний процес проводиться в стислі терміни, без затягування.
  • Недійсний шлюб. Винятковий випадок, коли шлюб не розривається, а анулюється з причини його споконвічної невідповідності сімейного законодавства. Наприклад, у випадках укладення фіктивних шлюбів, спілок з недієздатними особами.
Читайте також:  Фрідланд: життя переселенців і біженців

Шлюборозлучний процес по-німецьки

Відразу варто зазначити, що розлучення за німецькими законами істотно відрізняється від процесу, який відбувається в країнах СНД. Перша істотна відмінність: розірвання шлюбу через місцеві РАГСи неможливо, розлучення завжди здійснюється через суд, незалежно від наявності тих чи інших суперечок, з обов’язковим залученням адвоката.

Другим суттєвим моментом є застосування законодавства, яке залежить від громадянства розривають шлюб осіб. зокрема, згідно з §14 вступного акта в німецький Цивільний кодекс (Einführungsgesetz zum Bürgerlichen Gesetzbuche, EGBGB), судовий порядок розірвання шлюбу проходить згідно з законодавством тієї держави, чиїми громадянами є подружжя.

Процедура розлучення

Проте з усіх правил є винятки. Зокрема, згідно з §98 Закону «Про виробництво по сімейних справах і справах добровільної юрисдикції» (Gesetz über das Verfahren in Familiensachen und in den Angelegenheiten der freiwilligen Gerichtsbarkeit, FamFG), німецьке законодавство може застосовуватися у випадках, коли:

  • хоча б один чоловік – німець чи був їм на момент укладення шлюбу;
  • ФРН є постійним місцем проживання сім’ї;
  • один з подружжя апатрид, постійно проживає на території ФРН;
  • подружжя іноземці, але хоча б один з них проживає у ФРН.

Простіше кажучи, розлучення в Німеччині з громадянином Німеччини буде проходити за німецькими законами. На інших важливих моментах пропонуємо зупинитися докладніше.

Подача заяви та пошук адвоката

Для ініціації розлучення в Німеччині не варто відразу бігти в суд. Оскільки такий процес вимагає обов’язкової участі адвоката, перше, що потрібно робити – зайнятися його пошуком. Можемо виділити кілька основних варіантів:

  • пошук адвоката через знайомих, які стикалися з розлученнями. Безумовно, найкращий варіант, оскільки знайомі можуть дати позитивну чи, навпаки, негативну рекомендацію того чи іншого адвоката;
  • пошук через Standesamt (місцевий РАГС). Звернувшись в установу за місцем своєї реєстрації також можна отримати рекомендацію – працівники Загсу без проблем підкажуть хорошого адвоката з досвідом;
  • пошук через інтернет. Напевно, простий для сучасних людей. Благо, в інтернеті досить спеціалізованих пошукових ресурсів, які допоможуть знайти юриста, що працює з розлученнями. Наприклад, сервіс fragrobin.de.

Підібравши спеціаліста та уклавши з ним договір, слід почати розлучення: у Німеччині оформлення і подача заяви здійснюються адвокатом за дорученням клієнта з урахуванням особливостей ситуації та побажань заявника.

Він повинен підготувати та подати всі необхідні документи, в тому числі й заяву на виділення матеріальної допомоги, якщо в ній існує така необхідність. Безумовно, послуги адвоката будуть коштувати грошей, однак завдяки йому нема потреби самостійно брати участь у процесі – всю необхідну інформацію клієнту нададуть при особистій зустрічі чи телефоном.

Trennungsjahr

Trennungsjahr дослівно перекладається як «рік розлуки». Це така обов’язкова умова, без дотримання якого суд не схвалить розлучення: згідно § 1567 німецького Цивільного кодексу (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB), шлюб може бути розірваний, тільки якщо подружжя прожило роздільний рік.

Винятки становлять випадки, коли продовження шлюбу представляє для одного з подружжя необґрунтовані труднощі, наприклад, у випадку залежно чи посягань з боку одного з подружжя.

Слідуючи логіці німецького законодавця, роздільне проживання протягом року є незаперечним доказом того, що шлюб зазнав невдачі, співжиття подружжя більше не існує і чекати їх возз’єднання більше не варто. Тільки в такому випадку § 1565 BGB допускає розірвання шлюбу.

До речі, «роздільний рік» – поняття широке. Зокрема, згідно з § 1566 BGB, дванадцяти місяців роздільного проживання буде достатньо для визнання шлюбу невдалим, коли заяву про розлучення подається подружжям спільно або відповідач згоден на розрив відносин і не противиться йому. В іншому разі закон вимагає, щоб Trennungsjahr тривав не менше трьох років.

До речі, правило Trennungsjahr не передбачає обов’язкового проживання за різними адресами: в даному випадку законодавець має на увазі принцип «поділу столу і ліжка». Так, згідно § 1567 BGB, подружжя може проживати роздільно навіть в одному житловому приміщенні, за умови, що вони вели роздільний побут і не мали загального бюджету з усіма наслідками.

Читайте також:  Імміграція в Німеччину по єврейській лінії

Окремо варто звернути увагу на терміни початку і закінчення Trennungsjahr. У деяких джерелах можна зустріти інформацію про те, що «роздільний рік» починається з моменту, коли хто-небудь з подружжя подає заяву про розірвання шлюбу, що помилково. Насправді він починається з моменту фактичного роздільного проживання: тобто з моменту роз’їзду або з моменту початку ведення роздільного побуту.

Дата початку Trennungsjahr обов’язково указується в заяві про розлучення і при необхідності підтверджується документальними доказами. Тягар доказування в разі виникнення спору покладається на ініціатора розлучення. На момент винесення рішення про розірвання шлюбу «роздільний рік» повинен минути, в іншому разі винесення такого рішення незаконно.

Згідно з п. 2 § 1567 BGB, якщо під час Trennungsjahr подружжя проживали якийсь період спільно з метою примирення, такий період не перериває перебігу «роздільного» і не заважає йому.

Розірвання шлюбу

Опіка над дітьми

Розлучення в Німеччині з німцем без дітей проходить куди простіше, ніж коли спільна дитина все ж є. Питання опіки над дітьми при відсутності згоди батьків вирішується вкрай складно. Так, при розлученні батьків інтереси дітей завжди стоять на чолі кута, тому якщо подружжя не дійшли згоди в цьому питанні, вирішити його належить суду, з обов’язковим залученням психологів і представників відомства у справах неповнолітніх (Відомство).

При вирішенні питання піклування над загальною дитиною зазвичай враховується:

  • стать дитини;
  • його прихильність до кожного з батьків;
  • хто з батьків більше займався вихованням;
  • умови для розвитку дитини, які кожен із колишнього подружжя може створити;
  • матеріальне становище;
  • думку дитини, яка досягла 4 років, – воно часто виявляється вирішальним.

У чотирьох з п’яти випадків дитина залишається жити з матір’ю. У повноваження батьків, з яким проживає дитина, входить визначення місця проживання, одержання освіти, виїзду за кордон і так далі. Але навіть у разі роздільного проживання з одним із батьків, батьківські права зберігаються за кожним колишнім чоловіком.

Порядок спілкування батька, не проживає з дитиною, визначається колишнім подружжям в договірному порядку, а при відсутності згоди – за допомогою залучення фахівців Jugendam і адвокатів через суд.

Витрати на розлучення в Німеччині та строки його проведення

Витрати на шлюборозлучний процес слід відразу ділити на дві частини: першу становить вартість послуг адвоката, другу судові витрати. І ті, і інші залежать від доходів подружжя, наявності або відсутності між ними спірних моментів, а також термінів, протягом яких буде тривати розлучення. Тому щоб скоротити витрати на шлюборозлучний процес, рекомендується всі спірні моменти винести за рамки судового засідання і вирішити полюбовно. На практиці конкретна сума для середньостатистичної німецької родини становить 1-3 тис. євро.

Кілька знизити витрати дозволить наявність дітей: в такому разі кожна дитина може зменшити суму доходу (з якого обчислюється вартість розлучення) батьків, у якого він перебуває на утриманні, на 250 євро. Якщо один з подружжя має низький дохід, то, згідно з §114 німецького Цивільного кодексу (Zivilprozessordnung), йому може бути надана фінансова допомога на проведення судового розгляду (Prozesskostenhilfe). В такому випадку всі витрати покриває держава.

Що стосується того, скільки триває розлучення в Німеччині, то тут все теж суто індивідуально. Як правило, між поданням заяви та винесенням рішення проходить не менше півроку. Крім того, чимало впливу на цей термін надає Trennungsjahr, до закінчення якого рішення не може бути винесено.

Особливості шлюборозлучного процесу

Як і в будь-якій іншій країні, німецький розлучення має свої особливості, які притаманні, наприклад, поглядів вихідців з країн СНД. Пропонуємо детальніше зупинитися на найбільш важливих моментах, зокрема, на аліментні зобов’язання батьків.

Читайте також:  Підготовка, питання і правила проходження шпрахтеста

Аліменти

Відразу варто відзначити, що аліменти можуть бути присуджені як на утримання спільної дитини, так і на утримання колишнього подружжя – для кожного окремо. Розмір і характер виплат визначається виходячи з потреб і доходів кожного.

Зокрема, аліменти на дитину призначаються з урахуванням його потреб і з віком постійно збільшуються аж до повноліття. Якщо дитина продовжує навчання у виші, аліментні зобов’язання батьків продовжуються до досягнення студентом 25 років.

Конкретний розмір виплат допоможе визначити «Дюссельдорфська таблиця аліментів» – вона хоч і має рекомендаційний характер, але в переважній більшості випадків орієнтуються саме на неї. В ній враховано приблизний дохід батьків, вік дитини та сума, яка повинна бути перерахована. Наприклад, маючи дохід у 2,8 тис. євро, зразкові аліменти на 10-річну дитину потрібно буде виплачувати в розмірі 472 євро. При доході в 4,8 тис. євро сума аліментів складе вже 629 євро, і так далі.

Дюссельдорфська таблиця аліментів

На колишніх подружжя також можуть бути призначені аліменти. За загальним правилом, встановленим § 1569 BGB, після розлучення кожен чоловік зобов’язаний утримувати себе самостійно, однак у деяких випадках можливі виключення. Так, згідно § 1570-1577 BGB, аліменти на чоловіка можуть бути призначені у разі:

  • вагітності загальним дитиною і до досягнення нею трьох років (при необхідності й довше);
  • досягнення непрацездатного віку;
  • тяжкої хвороби або іншої проблеми, пов’язаної з фізичними та розумовими здібностями;
  • відсутність роботи, проходження навчання чи перепідготовки;
  • інший справедливої потреби колишнього чоловіка.

Сума таких аліментів, згідно з § 1578 BGB, повинна враховувати всі життєві потреби й визначатися умовами колишньої сімейного життя. У число таких витрат, які повинен оплачувати колишній чоловік, може увійти страхування здоров’я, оплата освіти, пенсійне страхування і так далі.

Аліменти на чоловіка виплачуються до того моменту, поки обставини, якими викликана необхідність в утриманні, не відпадуть.

Наприклад, при хворобі – до одужання, при відсутності роботи – до працевлаштування і так далі. Крім того, аліментні зобов’язання стосовно колишньої дружини припиняється, якщо той знову укладе шлюб.

Розділ майна

В Німеччині діє режим спільної подружньої власності (Zugewinngemeinschaft). Так, згідно § 1363 BGB все, що було до шлюбу – приватне, все, що було нажито під час нього – загальне. Тому при розлученні воно може бути розділене.

Розділ майна здійснюється у рівних частках: кожен отримує половину від загальної власності. Однак такий майновий режим, відповідно до § 1408 BGB, може бути змінений шляхом підписання шлюбного контракту, яким подружжя можуть самостійно регулювати свої майнові відносини.

В загальних випадках, коли спільну власність доводиться ділити, вона поділяється або на підставі домовленості між подружжям, або безпосередньо судом, що збільшує вартість шлюборозлучного процесу.

Розподілу підлягає все спільно нажите майно: меблі, нерухомість, транспортні засоби, цінні папери та навіть борги. Варто відзначити, що розподілу підлягає навіть майбутня пенсія подружжя, якщо бути точним – страхові відрахування, перераховані кожним з них за час шлюбу. Винятки становлять випадки, коли подружжя подають нотаріально засвідчену заяву про відсутність необхідності у розділі пенсій.

Висновок

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що розірвання шлюбу в Німеччині – тривалий і дорогий процес, що вимагає судового розгляду і залучення хоча б одного адвоката. Він проходить за схожим з українським шлюборозлучним процесом принципах, однак має безліч особливостей, без урахування яких розлучитися неможливо. Вони, зокрема, стосуються обов’язкового роздільного проживання колишнього подружжя, сплати аліментів, піклування над спільними дітьми, а також вартості самого процесу. Він займе не менше 6 місяців: конкретний термін буде залежати від бажання подружжя розлучитися і наявності між ними неврегульованих спірних моментів.

Розлучення в Німеччині: Відео


Статті по темі