Біженці: правовий статус, різновиди та особливості

З середини XX століття біженці – не просто визначення категорії осіб, вимушених під загрозою залишати власну батьківщину. Це міжнародний гуманітарний статус, який при певних обставинах можна отримати в будь-якій країні ООН. Кількість біженців по всьому світу наблизилася до 70 млн осіб. Хто, як і на яких підставах може отримати цей статус?

Статус біженця: що це

Конституційно-правовий статус біженців визначається в кожній державі-члені ООН національним законодавством. Але будь-які такі нормативно-правові акти, незалежно від держави, не можуть суперечити Конвенції ООН про статус біженців від 28.07.1951.

Поняття статусу закріплено у ст. 1 Конвенції: біженець – це правовий статус особи, яка внаслідок переслідувань або обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознакою раси, віросповідання, національності, громадянства, етнічного або соціальної приналежності та за іншими ознаками змушений покинути територію держави постійного проживання, і не має можливості (або не бажає в силу зазначених побоювань) отримати захист від рідної держави.

Наявність описаної загрози дозволяє людині запросити статус біженця в будь-якій країні ООН за його бажанням.

Порядок визнання особи біженцем визначається кожною країною самостійно. Так само визначаються та адміністративні процедури, місце подачі всіх необхідних документів, особливості розгляду клопотання і так далі.

Варто відзначити, що політика та умови прийому біженців, надані права, соціальна допомога та обов’язки сильно різняться від держави до держави.

А ось етапи запиту притулку, незалежно від країни, зазвичай виглядають так:

1. Легально в’їхати в бажану країну і на межі або за місцем перебування – у відділенні міграційної служби – подати прохання про надання гуманітарного статусу.
2. Пройти всі необхідні перевірки та співбесіди, представити докази переслідувань, при необхідності відправитися в розподільчий центр.
3. Дочекатися розгляду клопотання. У країнах з суттєвим припливом біженців питання може розглядатися протягом 1-1,5 року. До того, поки статус прохача міжнародного захисту не визначений, він може одержати свідоцтво про розгляд клопотання про визнання біженцем.
4. У призначений час з’явитися на співбесіду, довести загрозу переслідувань, отримати рішення. Якщо особі надається притулок, з них купується не тільки захист від переслідувань, але і соціальний захист, право на допомогу й інші права – про них пізніше.

Підстави для відхилення клопотання

Далеко не завжди загроза, про яку заявляє прохач притулку, є діяльною. Зазвичай клопотання про визнання біженцем відхиляється, якщо особа:

• не представило доказів про наявність дійсних переслідувань або їх загрози;
• вчинила злочин на території країни подання запиту;
• отримало відмову в притулок в іншій країні ООН, і обставини, які мали місце раніше, не змінилися;
• має громадянство третьої країни та не скористалося її захистом;
• прибуло з третьої країни, де вже мало можливість запросити міжнародний захист;
• має дозвіл на проживання в країні подання клопотання або підстави для його одержання або з інших підстав.

Крім того, пп. F ст. 1 Конвенції ООН виключає можливість надання гуманітарного захисту особам:

• яка вчинила злочини проти миру або військовий злочин;
• яка вчинила неполітичну кримінально переслідуваним діяння за межами країни подання запиту і до його подання;
• участь у діяльності, що суперечить цілям ООН.

Міжнародні гуманітарні статуси

Статус біженця – один з можливих гуманітарних статусів. Відповідно до національного законодавства тієї чи іншої країни можуть бути й інші, наприклад, статус тимчасового притулку, вимушеного переселенця. Розберемося, у чому різниця між статусом біженця та тимчасовим притулком, а також іншими статусами.

Так, тимчасовий (гуманітарний) притулок (може також називатися “додатковий захист”), це допоміжний статус, який може бути придбано особою, якщо вона:

• має підстави для отримання статусу біженця, але обмежується клопотанням про тимчасовий притулок;
• не має підстав для отримання статусу біженця, але в силу гуманітарних причин не може бути відправлено на батьківщину.

Тимчасовий притулок як статус дещо обмежений в правах у порівнянні зі статусом біженця, однак все залежить від конкретної країни.

Існує також статус “політичний притулок”. Це особливий вид міжнародного захисту, що надається за переслідування на батьківщині з політичних мотивів, наприклад, за висловлення громадянської позиції та громадських переконань, за ведення політичної діяльності, які не суперечать загальноприйнятим принципам демократії.

Право на політичний притулок зазвичай регулюється окремим нормативним актом, оскільки категорія його прохачів є особливою і відрізняється від загальноприйнятого образу біженців. Такий вид захисту часто використовується для відходу від правосуддя.

Крім цих форм захисту, особі може бути надано статус вимушеного переселенця. Особливості адміністративно-правового статусу вимушених переселенців і біженців визначаються також внутрішнім законодавством, оскільки такі переселенці – особи, переслідувані та які переміщаються усередині конкретної країни. Цей статус не є міжнародним і може бути запитано при необхідності тільки в країні своєї громадянської належності. З-за цього надання такого статусу скоріше рідкість: запитувати його в країні, де особа за місцем проживання не може отримати від держави захист, не має сенсу.

Рішення про визнання особи біженцем приймає, як правило, керівництво міграційного відомства. Наприклад, у Німеччині – Федеральне відомство у справах біженців та міграції (Bundesamt für Migration und Flüchtlinge, BAMF). Але вони розглядають лише клопотання, а який конкретно запитати статус, особа вирішує самостійно.

Права та обов’язки

В цілому базові права та обов’язки біженців закріплені Конвенцією ООН. Згідно з нею, особі, яка отримала статус біженця, гарантується:

• право на постійне проживання на час дії гуманітарного статусу і прописку в країні надання притулку;
• право на житло, зазвичай реалізується за рахунок розміщення в центрах тимчасового утримання біженців;
• право на обов’язкову середню освіту;
• право на працевлаштування без додаткового дозволу;
• право на урядову допомогу (зазвичай виражається у програмах соціалізації та натуралізації біженців);
• право на соціальне забезпечення: медичну допомогу, грошові виплати, натуральну допомогу у вигляді продуктів або продуктів;
• право на вільне пересування і вибір місця проживання в межах країни (якщо це країна ЄС – в межах ЄС) і так далі.

Що стосується зобов’язань, то особа, визнана біженцем, зобов’язана:

• шанувати конституційний лад і дотримувати вимоги законодавства країни, яка надала притулок;
• не здійснювати кримінальних злочинів на території країни;
• пройти обов’язкове медичне обстеження;
• повідомляти міграційним органам усі правдиві відомості, необхідні їм;
• дотримуватися встановлений режим проживання за місцем утримання.

Якщо особа не має паспорта або іншого дійсного документа, країна притулку повинна надати йому такі. Їх роль в тому числі може виконувати свідоцтво про статус біженця.

Допомога для біженців

Допомога біженцям в кожній країні надається в різному обсязі залежно від можливостей країни. Зазвичай «базовий пакет» містить:

• Натуральну допомогу – надання продуктів або повноцінного харчування, побутових і комунальних послуг.
• Медичну допомогу. Полягає не тільки в обстеженні та лікуванні, але і в наданні лікарських препаратів.
• Фінансову допомогу. Розмір виплат значно відрізняється від держави до держави. Наприклад, у Німеччині – щомісячна допомога на кишенькові витрати у розмірі 100-150 євро.
• Соціальну допомогу. Наприклад, влаштування дітей в дитячі садки та школи, отримання пенсії за віком, по втраті працездатності й так далі.
• Правова та інша консультативна допомога; послуги юриста, психолога, перекладача, трудового консультанта.

Національним або муніципальним законодавством можуть бути передбачені й інші види допомоги, наприклад, допомога на житло та субсидії на оплату комунальних послуг (при самостійному проживанню).

Проблеми набуття статусу

Європейські країни щорічно беруть мільйонні міграційні потоки біженців, що створює не тільки величезне фінансове навантаження, але й певне соціальне напруження. Левова частка прохачів притулку є жертвами переслідувань, а класичними економічними мігрантами. З-за цього і розглядаються біженці як соціальна проблема в сучасному світі: створився певний стереотип, згідно з яким далеко не всі з них потребують захисту, а багато хто навіть є фактором соціальної нестабільності.

Ті, хто дійсно шукає захисту, навпаки, мають правові проблеми реалізації статусу біженців:

• По-перше, політика багатьох країн будується на невизнання існуючої проблеми, із-за чого визнається гуманітарний статус вкрай неохоче. Яскравий приклад – Польща та Угорщина, які часто відмовляють іноземцям навіть при наявності явних доказів переслідувань.
• По-друге, проблеми виникають при необхідності довести переслідування. Державні органи самостійно оцінюють докази, і якщо це не очевидні масові переслідування, то шанси отримати захист вкрай малі.
• По-третє, далеко не завжди можливість оскарження відмови у клопотанні та доступність такого оскарження очевидні для прохачів притулку. Видавши відмову, країни депортують біженців в країни, з яких вони прибули, у тому числі прикордонні країни.
• По-четверте, існують проблеми натуралізації та соціалізації. Навіть отримавши гуманітарний статус, стати повноцінним членом суспільства в новій країні вкрай важко: чекають мовні проблеми, труднощі з роботою та забезпеченням членів сім’ї, низька соціальна захищеність.

Частково вирішуються ці проблеми лише у країнах, таких як Німеччина, Франція, Італія, Австрія та інших, де рівень підтримки біженців досить високий.

Чому можуть позбавити міжнародного захисту

Конвенція і внутрішнє національне законодавство також визначають, в яких випадках особа втрачає статус біженця. Автоматична втрата відбувається, якщо:

• біженець знову скористалася захистом країни своєї громадянської належності або знову добровільно переїхав для проживання на її територію;
• обставини, за яких особа отримала захист, перестали діяти, і загроз більше не існує;
• мігрант придбав нове громадянство і може скористатися захистом цієї країни;
• позбувшись громадянства країни результату, особа знову набула його добровільно;
• особа отримала дозвіл на проживання або громадянство країни притулку.

Водночас, особа примусово позбавляється статусу біженця, якщо вона:

• вчинила злочин і засуджена за це в країні притулку;
• отримало захист на підставі неправдивих відомостей або підроблених документів;
• притягалася до відповідальності за окремі види правопорушень, визначені національними законами.

Висновок

Статус біженця – це положення особи, яке в силу переслідувань покинуло свою країну і запросило міжнародний захист ООН. Він не дається злочинцям, економічних мігрантів та іншим особам, які не потребують захисту. У разі присвоєння статусу мігрант отримує право на захист, соціальну допомогу, проживання в країні та інші базові блага, гарантовані ООН.

Із-за значної кількості біженців багато країн бачать в їх існуванні проблеми та фінансове навантаження, тому відмовляють у захисті. У разі протиправної поведінки прохачів притулку навіть лояльні країни готові до їх випровадження.

Старіков про біженців в Європі: Відео