Меню Закрити

Порядок та особливості оформлення спадщини в Німеччині


З різних причин німецький і український народи тісно пов’язані історичними зв’язками. Масова міграція пізніх переселенців, євреїв і українців до Німеччини призвела до того, що сьогодні там проживає близько 3 млн українців. Живуть у ФРН цілими поколіннями україномовні жителі, природно, стикаються і з питаннями спадкування. Але навіть якщо вони змогли зберегти українське громадянство, спадщину в Німеччині все одно оформляється за німецькими законами. Розберемося, чому так відбувається, як відбувається вступ у спадщину у 2020 році, та відповімо на інші запитання.

Спадщину в Німеччині

Особливості законодавства ЄС про спадкування

Відразу відзначимо, що спадкове законодавство кожної європейської країни істотно відрізняється. При цьому з 17.08.2015 в Європі діють нові правила спадкування, мають перевагу перед національним законодавством. Так, набув чинності Регламент ЄС №650/2012 від 04.07.2012 ввів новий принцип і критерії спадкування на території ЄС, згідно з яким при розгляді питань про спадщину повинні застосовуватися закони тієї країни, де помер спадкодавець проживав на момент своєї смерті.

Простіше кажучи, якщо громадянин Іспанії жив на території Німеччини, то щодо залишеного майна, незалежно від його територіального розташування, будуть застосовуватися саме німецькі закони. Виняток становлять випадки, коли помер ще до смерті обмовив у заповіті необхідність застосування законодавства тієї країни, громадянином якої він був.

Потенційні спадкодавці повинні врахувати це, попередньо поцікавившись особливостями спадкового законодавства в країні свого проживання. На думку європейських адвокатів, можливість застосування законодавства тієї чи іншої країни може бути навіть вигідна для спадкоємців. Наприклад, якщо за французьким законодавством чоловік не може отримати понад 25% спадщини, то за німецьким законодавством його частка буде залежати від наявності інших спадкоємців.

Чому оформлення заповіту настільки важливо

Воля спадкодавця завжди є пріоритетною в питаннях спадкування, і законодавство Німеччини в даному разі не є винятком. Завдяки заповіту будь-який житель Німеччини здатна розпорядитися власним майном на випадок своєї смерті, вказавши у ньому всіх, хто на його думку повинен увійти в коло спадкоємців. Річ у тім, що при відсутності заповіту процедура спадкування (erbrecht) буде відбуватися у встановленому законом порядку, а це може позбавити багатьох родичів покійного частини спадщини, наприклад, онуків і інших спадкоємців більш далеких черг спадкування.

Слід звернути увагу на те, що заповіт (testament) за німецькими законами може бути складено двома способами:

  • за допомогою власноручного написання та підписання;
  • шляхом звернення до нотаріуса і складання нотаріально завіреного заповіту.

Таким чином, спадкодавець може вибрати найбільш підхожий для нього варіант, виходячи зі своїх можливостей, правової грамотності та досвіду складання документів. При цьому слід мати на увазі, що в першому випадку існує ризик неправильного складання документа та внесення в заповіт суперечливих норм. Варіант нотаріального оформлення гарантує грамотне складання заповіту, дозволяє уникнути можливих спорів про спадщину і знайти документ відразу після смерті спадкодавця, оскільки він буде зареєстрований в Центральному реєстрі заповітів.

Який порядок спадкування встановлений в Німеччині

Спадкове право в Німеччині сформовано на основі безлічі нормативно-правових актів, серед яких центральне місце посідає Цивільний кодекс (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB). Їм встановлено два можливих порядку спадкування: за заповітом, а при його відсутності – за законом. Як і в українському законодавстві, порядок спадкування передбачає наявність декількох черг спадкоємців, покликаних до спадкоємства в порядку черговості в залежності від ступеня спорідненості з померлим. При цьому маються й суттєві відмінності.

Читайте також:  Життя в Німеччині: чим приваблює та як дисциплінує

Так, згідно з параграфами 1924-1928 BGB, німецьке законодавство передбачає 4 юридичних порядку спадкування:

  • перший – нащадки спадкодавця, тобто його діти, які спадкують в рівній мірі (§ 1924 BGB);
  • другий – батьки померлого і їх нащадки (§ 1925 BGB);
  • третій – бабуся і дідусь помер і їх нащадки, сестри та брати (§ 1926 BGB);
  • четвертий – прабабусі та прадідусі (§ 1928 BGB).

Можна помітити, що чоловік покійного не входить ні в одну з черг спадкування – §1931 BGB передбачає для нього спеціальний порядок. Так, чоловік закликається до спадкоємства в Німеччині нарівні зі спадкоємцями першої, а при їх відсутності – другого порядку спадкування, претендуючи при цьому не на рівну частку у спадщині, а на 25% при спадкуванні разом з дітьми й на 50% при спадкуванні з батьками померлого або його бабусями та дідусями. Якщо ні першого, ні другого, ні третього порядку спадкоємців немає, спадкування за законом чоловік здійснює одноосібно.

Що ж стосується інших спадкоємців, то всі вони успадковують свою частку в рівній мірі з іншими спадкоємцями, покликаним до спадкоємства.

Порядок спадкування в Німеччині

Процедура оформлення спадщини

Згідно § 1943 BGB, будь, хто є спадкоємцем в Німеччині, повинен визначитися: прийняти спадщину або відмовитися від нього, незалежно від підстави, за якою він закликається до спадкоємства. Відповідно до § 1944 BGB, для цього йому надається строк у шість тижнів, а для тих, хто проживає за межами ФРН – шість місяців. Даний термін однаковий і для спадкування за заповітом, і для спадкування за законом.

Однак якщо при спадкуванні за законом 6-тижневий строк відраховується з моменту, коли спадкоємець дізнався про наявність заповіту, то при спадкуванні за заповітом – з моменту оголошення заповіту.

Вступаючи в права спадщини, спадкоємець остаточно приймає на себе всі права і обов’язки у спадок і, відповідно з § 1967 BGB, буде нести відповідальність за зобов’язаннями спадкодавця всім своїм майном.

При цьому відсутність будь-якої реакції з боку спадкоємців, зокрема, відмови від спадщини, що підтверджує факт прийняття спадщини автоматично.

Розшуком спадкоємців і іншими питаннями оформлення спадкових прав в Німеччині відає суд по спадкових справах (Nachlassgericht). Тільки цей суд за останнім місцем проживання померлого може оформити спадкоємцям всі необхідні документи, в тому числі й спадкове посвідчення, яке, згідно з § 2353 BGB, є документом, що підтверджує право спадкоємців на спадкове майно. Особливо важливо отримати таке посвідчення у разі спадкування нерухомості, автомобіля та іншої власності, яке потребує реєстрації.

Для отримання посвідчення спадкового спадкоємцям необхідно:

  1. Дочекатися відкриття спадщини або оголошення заповіту.
  2. Упевнитися в тому, що він входить в коло законних або заповідальних спадкоємців.
  3. Отримати повідомлення зі спадкового суду про покликання до спадкоємства.
  4. Звернутися до адвоката і грамотно скласти заяву про видачу спадкового посвідчення (в якому вказати всі обставини спадкової справи, інших потенційних спадкоємців, місце розташування спадкового майна, якщо воно відоме).
  5. Надіслати зазначену заяву в Nachlassgericht за останнім місцем проживання померлого.
  6. Дочекатися покликання до спадкоємства інших спадкоємців і отримати відповідне спадкове посвідчення.
Читайте також:  Судова система Німеччини: структура, особливості, відмінності

Слід мати на увазі, що робота з судом по спадкових справах відрізняється особливою складністю, тому для вступу в спадщину рекомендується звернутися за допомогою до адвоката.

Окремо звернемо увагу на можливість оформлення спадщини з боку обов’язкових спадкоємців. Як і в українському законодавстві, § 2303 BGB гарантує певної категорії спадкоємців право на обов’язкову частку в спадковому майні, якщо заповітом вони виключені з-поміж спадкоємців. Право на неї мають непрацездатні діти, батьки та дружини покійного. Розмір обов’язкової частки становить 50% від тієї частки, яка перейшла б спадкоємцям, якщо б вони спадкували за законом. Претендуючи на неї, вони також повинні звернутися в Nachlassgericht із заявою про видачу спадкового посвідчення.

Які документи потрібні

При зверненні в Nachlassgericht заявнику, крім самого заяви, потрібні такі документи, як:

  • свідоцтво або довідка про смерть;
  • документ, що посвідчує особу спадкоємця (паспорт);
  • свідоцтво про народження, шлюб, розлучення або інші документи, що підтверджують споріднення з спадкодавцем;
  • заповіт, у разі самостійного виявлення;
  • повідомлення з Nachlassgericht про включення до складу спадкоємців;
  • документи тих, хто ввійшов до складу спадщини майно;
  • нотаріально завірений переклад документів на німецьку мову.

Відмова від спадщини

Згідно § 1950 BGB, спадкоємець має право відмовитися від спадщини, але тільки повністю. Відповідно до § 1944 BGB, відмовитися можна протягом 6 тижнів (6 місяців – при проживанні за кордоном). У разі відмови спадкоємець безповоротно втрачає будь-яке право на спадщину, і воно, у свою чергу, переходить до інших спадкоємців однієї або наступної черги – про це свідчить § 1953 BGB.

Відмова також необхідно оформити шляхом подання заяви до Nachlassgericht, вартість оформлення такого документа зазвичай не перевищує 20 євро.

Найбільш поширеною причиною відмови від спадщини є наявність у померлих великих боргів. Як вже зазначалося вище, відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавців є необмеженою, тому багато хто, побоюючись за збереження власного майна, відмовляють від спадкової маси.

Сплата податку на спадщину

Кожен одержувач спадщини оподатковується податком на спадщину індивідуально. Розмір ставки податку залежить від ступеня споріднення спадкоємця із покійним і ринкової вартості успадкованого ним майна. В цілях сплати податків з отриманого спадщини у Німеччині розрізняють три класи споріднення:

  • I клас: подружжя, діти, онуки, бабусі та дідусі. Для них застосовуються податкові ставки у розмірі 7 %, якщо оподатковуваний база менше ніж 75 тис. євро; 11 %, якщо база менше ніж 300 тис. євро; 15 %, якщо база менше ніж 600 тис. євро.
  • II клас: батьки, брати, сестри, племінниці та племінники. Для них застосовуються податкові ставки в розмірі 15 % (до 75 тис. євро), 20 % (до 300 тис. євро) і 25 % (до 600 тис. євро) відповідно.
  • III клас: всі інші спадкоємці – для них ставка податку становить 30%.

При цьому слід мати на увазі, що для деяких родичів передбачені податкові пільги – сума спадщини, що не обкладається податком. Так, розмір податкової пільги для подружжя становить 500 тис. євро, для дітей – 400 тис., для онуків і правнуків – 200 тис. євро, для батьків – 100 тисяч.

Читайте також:  Комунальні послуги в Німеччині: що входить, як розрахувати й сплатити

Податку на спадщину в Німеччині

Часті питання

Розглянемо декілька питань з практики, які читачі задають найчастіше.

Чи може колишній чоловік претендувати на спадок?

Відповідно до § 1933 BGB, право на спадкування чоловік може втратити ще до офіційного розлучення наприклад, якщо на момент смерті були передумови для розлучення або вже було подано заяву в суд. Проте у виняткових випадках чоловік може зберегти право на спадкування навіть після розлучення. Зокрема, це відноситься до ситуації, коли спільна дитина подружжя, який успадкував все майно померлого, теж вмирає. В такому випадку все майно колишнього чоловіка буде успадковано залишилися в живих батьком дитини. В інших випадках спадкування колишнім чоловіком можливо лише тоді, коли покійний включив колишнього чоловіка в заповіт.

Що таке домагання на додаток до обов’язкової частки спадщини?

Домагання на додаток до обов’язкової частки спадщини (Pflichtteilsergänzungsanspruch) є процедурою, яку можуть ініціювати обов’язкові спадкоємці, якщо заповідач протягом 10 років до дня смерті за допомогою дарування позбувся значної частини свого майна. Обов’язкові спадкоємці мають право на Pflichtteilsberechtigten в тому випадку, якщо дарування суттєво зменшило спадкову масу.

При цьому слід мати на увазі, що по мірі віддалення від року смерті спадкодавця дарування для розрахунку домагання підлягає все меншого обліку. Так, якщо дарування було вироблено за рік до смерті, то воно враховується повністю, якщо за два роки до смерті – 9/10 дарування, за 3 роки – 8/10 і так далі.

Розберемо на прикладі: батько за рік до своєї смерті подарував подрузі 75 тис. євро при тому, що володів сумою 100 тис. євро. Після його смерті єдиним спадкоємцем стала дочка, яка успадкувала всього 25 тис. Вона пред’явила Pflichtteilsergänzungsanspruch колишній співмешканці батька, який у результаті довелося виплатити спадкоємиці ще 25 тис. євро. Таким чином, обов’язкова частка дочки склала 50 тис. – половину того, що вона отримала у спадщину, якщо б дарування не сталося.

Чи можна скасувати нотаріально завірений заповіт?

Спадкове право Німеччини дотримується принцип безповоротності, при якому будь-який заповіт, складений пізніше, автоматично анулює попереднє. Крім складання нового документа, анулювати більш раннє заповіт, завірене у нотаріуса, можна за допомогою вилучення його з архіву адміністративного суду за місцем проживання за заявою самого заповідача. Якщо нотаріально завірений заповіт було складено подружжям, анулювати його можна лише за їх згодою.

Висновок

Таким чином, спадкування за німецькими законами має масу відмінностей від аналогічної процедури в Україні. Для спадкування у Німеччині зовсім не обов’язково заявляти про це, на відміну від випадків відмови від спадщини, про що необхідно повідомити протягом 6 тижнів з моменту відкриття спадщини або отримання інформації про це.

Питаннями спадкування в Німеччині відає спадковий суд (Nachlassgericht), який для оформлення спадкових прав і звертаються спадкоємці.

Спадок у ФРН оподатковується за прогресивною шкалою, проте близьким родичам, який успадкував майно, надаються істотні податкові пільги.

Спадщина в Німеччині: Відео


Статті по темі