Питання про те, чи присутня корупція в Німеччині, позбавлене сенсу, тому що відповідь відома: навіть у найдемократичніших країнах світу можна зіткнутися з її проявами. Практика показала, що корупційні схеми мають місце в самих різних галузях і сферах життя країни. Тому громадяни, які вирішили переїхати жити до Німеччини, повинні знати, що їх очікує: наскільки великі розміри поширення корупції, яке місце це явище займає в житті німецьких громадян, як з ним боротися і наскільки успішною буде ця боротьба.
Корупція в Німеччині: визначення та поширення
У ФРН корупцію визначають як злочинне використання посадових повноважень в державному управлінні, економіці, політиці чи неурядові організації для отримання матеріальної або нематеріальної вигоди без законних на те підстав.
Кримінальний кодекс Німеччини чітко класифікує і конкретизує корупційні дії:
- дача та одержання хабара депутатами різного рівня, в тому числі й щодо виборців – §108е КК ФРН;
- дача та одержання хабара в торговому обороті, в тому числі вплив на конкуренцію – §299, §300;
- «Пасивна» корупційна діяльність: незаконне придбання вигоди та отримання хабара – §331, §332;
- «Активна» корупційна діяльність: забезпечення незаконного отримання прибутку і давання хабара – §333-335;
- бездіяльність посадової особи при виконанні службових обов’язків – §336.
Корупція в Німеччині не інституалізована і не носить системного характеру. Можна прожити тут не один рік і жодного разу не зіткнутися з її проявами: ніхто не вимагає гроші за «липові» довідки, шкільні оцінки та інше.
Статистика корупції свідчить про те, що більшого поширення набула чиновницька корупція (при тому, що держава за вірну службу надає чиновникам соціальні гарантії) і корупційні дії у сфері бізнесу.
За підсумками минулого року Німеччина зайняла 12-е місце у світі серед 180 країн за індексом сприйняття корупції.
Дослідження проводилося за 100-бальною шкалою неурядової міжнародної організацією Transparency International (TI).
Боротьба з корупцією
Успішна боротьба з корупцією можлива і залежить від багатьох факторів. Всупереч тому, що антикорупційні заходи в Німеччині не настільки брутальні, як, скажімо в КНР, де корупціонерів просто розстрілюють, німці домоглися в протидії їй значних успіхів.
У 1997 році в ФРН набрав чинності «Закон про боротьбу з корупцією», були внесені відповідні зміни до Кримінального кодексу. 17 червня 1998 року була видана Директива федерального уряду про боротьбу з корупцією в органах управління, на підставі якої в федеральних землях були прийняті законодавчі акти з протидії цьому явищу, створені спеціальні органи з розслідування корупційних злочинів при управліннях поліції.
Корупційні дії в Європі набули «цивілізовані» форми: використання благодійних фондів для переказу грошових коштів, приховане заохочення держслужбовців за лобіювання інтересів у вигляді надання послуг, завищення цін на контракти.
Німецьке правосуддя виробило ефективні методи боротьби з різними корупційними схемами з диференційованим підходом до суб’єкта правопорушення.
Протидія корупції включає в себе цілий комплекс заходів. Це різні види покарання:
- позбавлення волі – від шести місяців до десяти років (залежно від ступеня тяжкості злочину), позбавлення права займати певні посади – §358 КК;
- конфіскація майна порушника, видобутого нечесним шляхом, на користь держави – §73 КК. Даний вид санкцій отримав в Німеччині найбільш широке поширення. Конфіскація перетворює незаконну власність в суспільне благо, відновлює соціальну справедливість, при цьому не ізолюючи злочинця. «Нестійкі» громадяни отримують сигнал, що покарання невідворотне, а економічна привабливість правопорушення дорівнює нулю;
- непропорційно високі щодо суми позову штрафи та завдатки. Порушник ризикує втратити набагато більше, ніж придбав би в результаті корупційних дій.
Злочинці також караються непрямим чином – використовується фактор незворотності наслідків: всі дані про особу, що вчинила правопорушення, вносяться в різні бази даних, що шкодить чистоті кредитної історії, анулює резюме при пошуку роботи.
Наступна складова комплексу заходів – створення «гарячих» телефонних ліній та телефонів довіри, підтримка анонімних повідомлень німецьких громадян про помічених корупційних діях. Звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише за умови своєчасного відмови від незаконних дій і повідомлення про це компетентних органів.
Особлива увага приділяється заходам щодо попередження корупції:
- організація публічних дискусій за участю представників влади та політичних партій;
- визначення кола посад, найбільш схильних до корупційних спокус;
- посилення внутрішньовідомчого контролю та нагляду;
- постійна ротація кадрів;
- регуляція питань прийняття подарунків;
- підвищення правової кваліфікації співробітників
- обмеження суміщення держслужби з підприємницькою діяльністю;
- обов’язкове проведення конкурсів при розподілі держзамовлень.
Особи, які займали високі державні пости, після закінчення терміну держслужби повинні отримати відповідний дозвіл уряду на заняття комерційною діяльністю, інакше їх дії можуть бути оцінені як корупційні.
Держава, зі свого боку, компенсує всі обмеження і підвищені вимоги до своїх службовцям високим платнею, різними виплатами, кар’єрним ростом, високою пенсією та іншими пільгами.
Цікавий факт. Засновником таємних «чорних» кас в Німеччині став залізний канцлер Отто фон Бісмарк. Замість виплати 48 млн талерів «відступних» королю Георгу V канцлер заснував таємний «Вельфський фонд», гроші з якого використав для підкупу німецької преси. Підкуплених журналістів стали називати «рептиліями», а фонд – «рептильної».
Корупційні скандали в Німеччині
Всупереч тому, що завдяки вжитим з боку уряду ФРН і федеральних земель заходам корупційна діяльність переважної більшості чиновників вкрай низька, Німеччину раз у раз стрясають гучні скандали, пов’язані, перш за все, з топ-чиновниками та топ-менеджерами країни.
Серед найбільш відомих варто згадати:
- «Аферу Фліка» 1975-1981 рр., В ході якої концерн Фліка був звільнений від сплати податків в розмірі 1 млрд марок, а в партійні каси нелегально були зроблені пожертви;
- справа прем’єр-міністра Баварії Макса Штрайбля в 1993 р., коли оборонне замовлення був переданий літакобудівної компанії одного Штрайбля за грошову винагороду;
- «Чорну касу» Гельмута Коля 1999 року, коли було встановлено, що федеральний канцлер Німеччини брав нелегальні пожертвування в партійну касу ХДС;
- «Брендову корупцію». За хабарі в Росії, Нігерії, Туреччини, Італії, В’єтнамі, Литві та інших державах концерн «Сіменс» в середині 1990-х рр., У 2005, 2006 і 2008 рр. був покараний штрафами у два мільярди євро. Автомобільні концерни «Ман», «Даймлер», «Фольксваген» були оштрафовані за підкуп представників влади за вигідні контракти.
Серед причин подібних явищ часто називають небажання Бундестагу ратифікувати Конвенцію Ради Європи про кримінальну та цивільно-правової відповідальності за корупцію 1999 року та Конвенцію ООН по боротьбі з корупцією, яка була підписана Німеччиною ще у 2003 році. Також критикують практики «фінансової амністії» через п’ять років після скоєння економічного злочину, дозвіл політичним партіям не звітувати за спонсорські внески менше ніж 50 тисяч євро.
В результаті – справедливі закиди та критика з боку партнерів по ЄС і світової спільноти, а також всі нові скандали, серед яких особливе місце посіли справи «Берлінського аеропорту» і Пера Штайнбрюка.
Берлінський аеропорт імені Віллі Брандта – «довгобуд» століття
Столиця об’єднаної Німеччини потребувала нового аеропорту, який зміг би замінити три старих (Шенефельд, Темпельхоф і Тегель). Новий сучасний аеропорт-хаб з річною навантаженням в 47 млн пасажирів повинен був стати найбільшим аеропортом у світі, площею 1,5 тис. Га.
І хоча проект був виконаний оперативно, подальше його втілення в життя стало постійно гальмуватися: тільки узгодження проекту тривало понад 10 років, не кажучи вже про пошук фінансів, підборі будівельних компаній.
Будівництво почалося у вересні 2006 року. Терміни ж здачі аеропорту в експлуатацію постійно переносилися: на осінь 2010-го, червень 2012-го, квітень 2013 року, осінь 2013 року … Сьогодні кінцевою датою завершення будівництва називають жовтень 2020 року.
Кожен перенесення термінів супроводжувався підвищенням вартості будівництва – з початкових 1,7 до сьогоднішніх 6,6 млрд євро. За цей час архітектурний план сильно застарів: зони обробки багажу та зали для пасажирів занадто малі й не зможуть впоратися з потоком пасажирів, інфраструктура аеропорту має серйозні проблеми з проводкою, системою пожежогасіння, запасними виходами.
Журналісти газети Bild провели дослідження, яке показало, що гроші німецьких платників податків кинуті на вітер, корупційна складова – близько 3 млрд євро, а головну роль в цьому відіграють муніципалітет Берліна, прем’єр-міністр Бранденбурга і федеральний уряд країни.
Компанія-оператор FBB вже пережила кілька змін керівників, при цьому офіційними причинами затягування будівництва називають технічні труднощі та несправності, а також брак коштів.
Пер Штайнбрюк: справа про гонорари
Екс-міністр фінансів Німеччини в уряді Ангели Меркель і віце-голова СДПН Пер Штайнбрюк «прославився» у 2012 році своїми тісними контактами з фінансовими колами. Колишній фінансист, депутат Бундестагу замість участі в засіданнях парламенту регулярно читав лекції в різних банках і страхових компаніях, отримуючи за це понад сім тисяч євро на місяць як оплату додаткової діяльності депутатів Бундестагу. Так, протягом 2009-2012 рр. Штайнбрюк додатково «заробив» понад 1 млн 250 тис. євро.
Чиновник відмовився розкрити дані про свої додаткові заробітки та вдався до хитрощів – переклав свої нелегальні доходи на дружину. У 2013 р., після поразки А. Меркель на виборах, Пер Штайнбрюк пішов з великої політики та зайнявся фінансовою діяльністю в одному з голландських банків.
Підсумки
Всупереч тому, що Німеччина знаходиться серед країн світу з найменшим розповсюдженням корупції, слід зазначити, що це явище стало серйозною проблемою для німецької держави. Причому мова йде не про низькодохідних галузях, з якими німецькі громадяни мають справу в повсякденному житті, а про так званої великої корупції.
Кількість корупційних скандалів, в яких залучені великі чини та представники верхівки державної влади, зростає з кожним роком і викликає підвищений інтерес і пильна увага суспільства до антикорупційної активності, особливо в економіці та політиці.
В останні роки найбільш ефективними засобами протидії корупції стало посилення кримінального законодавства, а також проведення дискусій, в ході яких кожен німецький громадянин може переконатися в некорумпованості представників владних структур.
