Офіційною мовою ФРН у 2024 році, згідно з конституцією, у сфері освіти, культури, діловодства і науки є німецька. Однак визначити на слух, якою мовою говорять в Німеччині, недосвідченому туристові навряд чи вдасться. В кожній землі в ходу свій діалект, а частіше – відразу кілька. Разом з літературним використовуються нижньо, середньо та верхньонімецькі діалекти. На деяких вулицях міст практично не зустрічається чиста, офіційна німецька, адже на території держави поширено понад 150 різноманітних варіантів мови.
Одна для мільйонів
Багатонаціональна Німеччина є домом для 80 мільйонів чоловік. Протягом останніх кількох десятків років країна активно брала мігрантів, що призвело до появи численних груп національних меншин. Тим не менш сьогодні літературною німецькою (Hochdeutsch) мовою в Німеччині володіють 95% населення. Поширена вона і за межами держави, бувши другим за популярністю в Європейському союзі.
Походження німецької мови пов’язане з пранімецькою, яка раніше виділилася з німецької групи через зміни у фонетиці та морфології.
Філологи вважають, що формування верхньонімецької мови, яка стала однією з основ для літературної версії, завершилося у XVII столітті, у часи Ґете, Аделунга та братів Грімм.
Вони не тільки писали німецькою, але й складали словники. До XX століття використовувався готичний шрифт, європейські накреслення стали з’являтися у XIX столітті, але неофіційно.
На півночі країни Hochdeutsch закріпилася в якості мови державного управління та освіти в часи Реформації. Вона настільки відрізнявся від місцевого діалекту, що в підсумку зуміла витіснити його. З практичних міркувань, щоб успішно вчитися, все більше німців віддавали перевагу саме Hochdeutsch.
У XXI столітті більша частина населення північної Німеччини вже не володіє діалектом предків, а жителі центру і півдня свої діалекти зберегли. Вони були дуже схожі на офіційну літературну версію, тому змогли ужитися. Для людей з проблемами слуху та мовлення існує німецька жестова мова глухих.
Особливості побутово-розмовної мови
Побутово-розмовна форма літературної мови максимально наближена до повсякденних ситуацій, зрозуміла всім без винятку громадянам, має неформальний характер, рясніє особливими скороченнями, вигуками та словами, покликаними полегшити спілкування.
Повсякденна мова не є діалектом, хоча на неї можуть впливати як офіційна, так і територіальна мови. Так, наприклад, відомий баварський варіант розмовної мови. Зразком побутово-розмовного варіанту встановленої фрази «das habe ich nicht…» можна назвати таку вимову «det hack ni(ch)…».
Розмовна лексика адаптована під темп мовлення, під ситуації, коли носія хочеться сказати багато і швидше. Як правило, побутові форми дуже легко поширюються, і людина, що переїхала в інше місто, незабаром переймає всі особливості розмовної версії мови.
У Німеччині живуть етнічні групи, які зберегли свої традиції та мови. Наприклад, турки. Вони шанують свої традиції та не одружуються з німкенями.
Там, де відбувається запозичення іноземних слів та їх адаптація в німецькій, лінгвісти відзначають появу додаткових варіацій мови – соціолінгвістичних феноменів. Вони, на думку фахівців, підтверджують, що мова розвивається.
При цьому, в більшості випадків, іноземець отримує можливість лише одним способом вивчити даний різновид німецької – спілкуючись з людьми, які проживають у даній місцевості.
Поділ на діалектні зони
Складні діалекти німецької з’явилися під впливом західнонімецьких племен франків, саксонів, алеманів і фризів. До сьогоднішнього моменту немає класифікації, з якою погодилися б усі філологи.
Межі розповсюдження діалекту позначаються професіоналами за допомогою ізоглоса – спеціальної лінії на лінгвістичній карті.
У Німеччині найбільш масивна смуга з’єднує Дюссельдорф, Магдебург і Франкфурт-на-Одері. Вона поділяє всю країну на два основних діалектних ареалів: в південній частині Німеччини говорять на верхньонімецьких діалектах, у північній – на нижньонімецьких. У Берліні, наприклад, говорять на діалекті, що отримав назву «берлінський акцент».
Ще одна лінія проходить по маршруту Страсбург – Гайдельберг і Плауен, ділить верхньонімецький ареал на дві зони менше, серед них, наприклад, південнонімецькі говірки, поширені не так широко.
Не можна забувати й про діалекти, що належать до середньої Німеччини. Наприклад, саксонський діалект німецької мови поширений в Саксонії та прикордонних з нею землях (колишньої НДР). А на сучасних територіях ліквідованої ФРН — Північний Рейн — Вестфалія – функціонують відразу 19 різних діалектів, переважно не змішуючись один з одним.
Сфери застосування Hochdeutsch
Німецька мова вважається тринадцятою у світі за чисельністю носіїв і мовців. Її активно вивчають в Німеччині і за її межами. Згідно з положеннями конституції країни, літературна версія використовується в середніх і вищих навчальних закладах, у діловій документації, більшість ЗМІ мовить саме літературною німецькою. Всі іспити здаються офіційною німецькою, нею ж проводиться комунікація між державою і фізичними особами, здаються декларації і видаються довідки.
Національні особливості мови за межами Німеччини
Національні варіанти мови – різновиди німецької, поширені в німецькомовних країнах. Вони враховують місцеві особливості лексики, граматики та фонетики, тим не менш, не вважаються літературними. Філологи виділяють варіанти на основі двох факторів – наявності загальних норм, чинних на території всієї держави, незалежно від діалектних правил, та поширеності в німецькомовній країні.
За цими критеріями філологи в результаті виділили три варіанти німецької мови:
- Бундесдойч в Німеччині (високонімецька),
- варіант німецької в Австрії,
- швейцарська німецька.
В Ліхтенштейні та Бельгії понад діалектні національні варіанти не сформувалися, використовуються або ненормовані діалекти, або офіційна мова. У Люксембурзі Бундесдойч є офіційною.
Німецькомовні країни
Сусідні з Німеччиною країни частково виявилися тими, що говорять німецькою. Одні з них, крім німецької, мають власну мову, інші користуються своєю формою німецького.
| Країна | Форма мови | Причина розповсюдження |
|---|---|---|
| Німеччина | Бундесдойч (високонімецький) | Історична батьківщина. |
| Австрія | Австрійська німецька (національний варіант) | У різні періоди Австрія входила до складу державних утворень, у яких використовувалась німецька. |
| Швейцарія | Швейцарська німецька | Історична батьківщина гельветів (кельтське плем’я), була частиною деяких німецькомовних держав. |
| Бельгія | Однією з офіційних є німецька літературна мова, що використовується в Німеччині | Східні кантони аж до вісімнадцятого століття були незалежними, потім стали частиною Пруссії. Після війни Німеччина повернула Бельгії ці території в якості плати за збитки у Другій світовій. |
| Ліхтенштейн | Німецька Бундесдойч визнана однією з офіційних мов | Поширення мови обгрунтовано географічним розташуванням – невелике князівство знаходиться між Австрією і Швейцарією. |
| Люксембург | Офіційною вважається Бундесдойч | До незалежності входив до складу Німецького союзу. |
Підіб’ємо підсумки
Роль німецької мови складно переоцінити, багато офіційних подій у світі політики, спорту або культури проводяться німецькою мовою. Поширенню мови сприяли історичні події, конфлікти, міграція населення і деякі інші фактори. Крім цього, державні органи влади реалізують низку заходів, покликаних захистити німецьку мову від вторгнення, відмирання і трансформації під впливом груп носіїв інших мов. Особливо актуальною мовна політика Німеччини стала в останні роки в умовах активної міграції.
