Німеччина – світовий лідер з виробництва престижних автомобілів. Audi, BMW, Mercedes-Benz – це німецькі марки автомобілів преміум-класу. Широко відомі й автомобілі середнього класу, такі як Volkswagen. Крім того, престижні моделі сімейства Ford теж збираються в цій країні. Рівень життя в Німеччині дуже високий, і вимоги до транспорту постійно посилюються. На утилізацію у ФРН відправляються автомобілі, які, за мірками СНД, могли б ще їздити і їздити: ось чим цікаві автомобільні звалища в Німеччині у 2024 році.
Німецький підхід до утилізації автомобілів
Німецьке слово ordnung, що означає «порядок», добре відоме і за межами Німеччини. Тому до переробки віджилих свій вік автомобілів у ФРН ставляться дуже відповідально. Стара машина вважається потенційним джерелом забруднення навколишнього середовища, оскільки містить в собі хімічні та нафтопродукти, а також метали, небезпечні для здоров’я людини та живої природи.
Слід зазначити, що європейці дуже трепетно ставляться до природи – саме в Європі пред’являються найбільш тверді вимоги до екологічності, і Німеччина не є виключенням.
Просто так викинути машину в ФРН неможливо – її треба здати у пункт прийому старих автомобілів.
Однак для того, щоб комерційна організація могла займатися таким видом діяльності, вона в обов’язковому порядку повинна отримати ліцензію. До того ж робота таких організацій досить жорстко контролюється. Тому утилізація авто обходиться досить дорого.
Виконуючи екологічні вимоги ЄС, уряд Німеччини поклала обов’язок по переробці старих автомобілів на їх виробників. Компанії, що реалізують в країні свої автомобілі, зобов’язані створити власну мережу пунктів по їх утилізації, або вступити в договірні відносини з комерційними організаціями, що мають ліцензію на цей вид діяльності. Кожен виробник має право вирішувати це питання на свій розсуд.
Таким чином, з одного боку, Німеччина виконала екологічні директиви ЄС, а з іншого – підтвердила прихильність принципу невтручання держави в економіку. Тобто країна встановлює правила, а економічну діяльність ведуть її суб’єкти.
Німецький автовласник, який вирішив позбутися від старої машини, ніяких проблем не відчуває. Він має право здати її або в пункт утилізації, або прямо в салон компанії, яка торгує продукцією цього автомобільного бренду. Згідно з німецькими законами, відстань від будинку автовласника до найближчого пункту приймання авто на переробку не повинно перевищувати 50 км. Отже, мережа цих пунктів в країні досить густа.
На кого покладено витрати по утилізації
Автолюбителям з країн СНД складно в це повірити, але німецьким власникам авто за утилізацію платити не доводиться. Взагалі! Більш того, якщо машина здається безпосередньо в пункт приймання, а не в автосалон, її власника можуть ще й доплатити.
Витрати по утилізації повністю лягають на їх виробників. Витрати на приймання, авторозбір і переробка комплектуючих одного автомобіля складають для фірми-виробника близько 100 євро.
При цьому виробники не намагаються перекласти ці витрати на споживача. Авторинок країни наповнений, конкуренція на ньому жорстка, тому компанії знаходять кошти для скорочення витрат, не піднімаючи при цьому цін.
Збір на утилізацію автомобілів
Який-небудь утилізаційний збір у Німеччині відсутній. Держава тільки жорстко контролює встановлені правила гри. А ось в державах СНД підхід до вирішення цієї проблеми діаметрально протилежний: там внутрішніх виробників, організації та приватних осіб, які ввозять машини з-за кордону, обклали утилізаційним збором. При цьому сума збору залежить від технічних характеристик машини та року випуску. Як і на що витрачаються зібрані в такий спосіб кошти, невідомо.
У свою чергу виробники та імпортери фактично переклали ці витрати на кінцевих споживачів, включивши їх у вартість автомобілів.
Як працюють пункти утилізації машин у ФРН
Картинок, відомих нам з кадрів з голлівудських фільмів, в яких машинокомплекти просто кладуть під прес і перетворюють на кубик, в Німеччині ви не побачите з наступних причин:
- по-перше, це порушення екологічних вимог. В автомобілі міститься безліч шкідливих речовин, що знаходяться в рідкому стані: бензин, автомобільні масла, гальмівна рідина, антифриз, рідину для омивача скла, сірчана кислота високої концентрації в акумуляторі. Зрозуміло, якщо загнати машину під прес і розчавити, всі ці рідини витечуть і вберуться в грунт, а далі грунтові води рознесуть їх по всій окрузі. Європейці ревно ставляться до збереження природи, тому працівники звалища автомобілів у Німеччині першим ділом зливають всі перераховані вище рідини та відправляють їх на переробку та утилізацію;
- по-друге, якщо автомобіль спресувати, його доведеться переплавляти, як чорний метал, оскільки саме сталь становить більшу частину машини. В результаті переплаву кольорові метали (а в автомобілі досить багато алюмінію, міді та свинцю) просто підуть в шлак. Автозвалища в Німеччині є комерційними підприємствами та таких дурниць не допускають. Всі машини розбираються по агрегатах, а при необхідності – і по запчастинах. Металобрухт здається згідно зі своїм походженням (безумовно, за кольорові метали платять більше). На вторинну переробку відправляється і велика частина пластику;
- по-третє, на працездатні запасні частини й агрегати машин існує стійкий попит. Правда, автошрот (автолом, автосміття) – саме так у Німеччині називають запчастини б/у, користується попитом, в основному, за межами країни. Основні постачання таких запчастин здійснюються в країни Африки та СНД.
На те є дві причини:
- Німці досить заможні та купують нову.
- Утилізація припускає, що вік машини становить понад 15 років. Такі транспортні засоби у ФРН практично не експлуатуються, відповідно, запчастини на них не затребувані. За межами Європи автомобілі живуть значно довше, а запчастини б/у купують через їх дешевизну або відсутності нових деталей для знятих з виробництва автомобілів.
Пропозицій про продаж запчастин б/у ФРН в інтернеті та газетах безліч. Великі німецькі компанії з утилізації авто, такі, як Hessen або Offenbach, мають добре налагоджені контакти з країнами, що споживають вживані запчастини, і забезпечують своїх контрагентів досить якісними уживаними виробами автопрому в широкому асортименті за доступними цінами.
Причому з ФРН можна отримати запчастини не тільки до німецьких автомобілів – в країні експлуатуються та утилізуються машини всіх світових виробників.
Висновок
По суті, робота німецьких автозвалищ мало відрізняється від аналогічних організацій, діючих в СНД. Проте німецьким автовласникам зобов’язано здавати машини виключно ліцензовані пункти утилізації, за роботою яких пильно стежить відомство, відповідальне за екологію. Завдяки великій кількості надходять на переробку машин, що знаходяться в придатному для експлуатації стані, авторозбірки Німеччини здатні забезпечити широкий вибір недорогих і досить якісних вживаних запчастин.
