Вийти заміж за іспанця – блакитна мрія будь-якої провінціалки й не тільки. Але сьогодні, коли кордони та відстані вже не є проблемою, такі мрії українок стають реальністю. Інше питання – оформлення шлюбу. Остерігаючись фіктивних спілок, іспанське законодавство передбачає ряд особливостей узаконення стосунків з іноземцями, а чиновники готують для парі допитливу перевірку. Спробуємо розібратися, до чого повинні бути готові молодята і які подружні та цивільні права з’єднання будуть у них після укладення шлюбу у 2024 році.
Що потрібно знати про шлюб з громадянином Іспанії
Для початку коротко розглянемо основні особливості, які слід врахувати інтернаціональної парі. Маючи намір узаконити стосунки з громадянином Іспанії, потрібно пам’ятати, що:
- молоді можуть вибрати будь-яке місце для одруження. Якщо наречена – українка, шлюб можна укласти як в Україні, так і в Іспанії – все зводиться до того, де це зробити зручніше. Наприклад, в Україні шлюб оформити простіше. Однак якщо місце проживання пари – королівство, логічно «розписуватися» в Іспанії. Довідки, реєстрація, резиденція – все це оформлюється на місці;
- при оформленні шлюбу до обох буде застосовуватися виключно іспанське законодавство. Зокрема, мова йде про розділ III Codigo Civil (Цивільного кодексу), повністю присвяченій правилам та умовам укладення шлюбу, глави II Розділу IV закону №20/2011 del Registro Civil «Про цивільний реєстр», ст. ст. 238-272 Reglamento para la aplicación de la Ley del Registro Civil (положення про застосування закону про цивільний реєстр), La Instruc. de 9 enero 1995 і т.д.;
- для «змішаних» шлюбів іспанським законодавством передбачена спеціальна процедура розгляду «шлюбної справи», пройти яку необхідно до реєстрації цивільного шлюбу (мова про це піде нижче);
- шлюб з іспанцем можна укласти в декількох формах, аж до оформлення офіційного співжиття, що вимагає звернення до муніципалітету (ми розповімо про це нижче);
- шлюб з громадянином Іспанії дозволяє без проблем оформити національну візу, вид на проживання, а згодом – громадянство за спрощеною схемою.
Про все це і про багато іншого йтиметься далі. А почнемо з чинних в країні форм оформлення подружніх відносин.
Допустимі форми шлюбу в Іспанії
Як і в багатьох країнах Європи, Іспанія визнає кілька допустимих форм шлюбу. Згідно зі ст. 49 Codigo Civil, іспанці можуть укласти:
- цивільний шлюб – традиційний в нашому розумінні союз, який реєструється в цивільному реєстрі відповідно до положень цивільного та сімейного законодавства. З 2005 року іспанське законодавство допускає не тільки традиційні, але й одностатеві шлюби, по суті, зрівнюючи такі пари в цивільних правах. Згідно зі ст. 51 Codigo Civil і ст. 58 закону №20/2011, цивільний шлюб реєструється мировим суддею, головою муніципалітету або його радником, судовим секретарем або нотаріусом або іншою особою, відповідальною за цивільний реєстр. Вступ у шлюб підтверджується шлюбним свідоцтвом;
- релігійний, церковний шлюб. Відповідно до ст. 59 Codigo Civil, допускається шлюб, укладений в релігійній організації, якщо це передбачено двосторонньою угодою про співпрацю між державою і релігійними конфесіями. Церковний союз тягне за собою такі ж наслідки, як і цивільний шлюб: спільне майно, права подружжя та інше. Якщо зазначена угода не підписана, однак релігійна організація включена в Registro de Entidades Religiosas (Реєстр релігійних організацій), шлюб, укладений в такий церкви, також може бути визнаний, але лише за умови дотримання вимог п. 2 ст. 60 Codigo Civil. У будь-якому випадку для релігійного шлюбу буде потрібно реєстрація в цивільному реєстрі (Registro Civil).
Крім того, місцеве законодавство дозволяє укладати таку форму офіційного союзу, як Pareja de hecho (фактичне співжиття). Подібну реєстрацію можуть оформити чоловіки й жінки, що проживають разом у фактичних шлюбних відносинах. Якщо один зі співмешканців іноземець, Pareja de hecho дозволяє оформити посвідку на проживання.
Така реєстрація окремо регулюється. Наприклад, в Андалусії це закон №5/2000 від 16.12.2000, в Арагоні – закон №6/1999 від 26.03.1999, а в Каталонії – закон №10/1998 від 15.07.1998. У будь-якому випадку для реєстрації в якості співмешканців кожен з пари повинен бути не одружений, володіти повною дієздатністю і проживати з іншим тривалий час (1-2 роки залежно від регіону).
Документи для оформлення шлюбу в Іспанії
Будь-який іноземець, який вирішив оформити подружні відносини на території Іспанії, зобов’язаний зібрати і надати особі, відповідальній за громадський реєстр, такі документи:
- Certificado plurilingüe de nacimiento – багатомовний сертифікат про народження;
- Certificado de capacidad matrimonial (довідка про можливості вступати в шлюб, шлюбний вік досягнуто, а сімейний статус відсутній) або Certificado de estado civil (довідка про цивільний статус), якщо країна походження не видає першу. Підійде в тому числі й свідоцтво про розлучення, свідоцтво про смерть колишнього чоловіка.
- Certificado de empadronamiento – довідка про реєстрацію за місцем проживання в Іспанії, видається муніципалітетом (ayuntamiento);
- свідоцтво про постановку на консульський облік – видається в консульстві країни походження, за яким закріплений іноземець;
- копія ВНП, національної візи іноземця, його закордонного паспорта.
Як правило, для перевіряльника і контрольних органів такого пакету цілком достатньо. В залежності від регіону також може знадобитися Certificado de Edictos – довідка, що підтверджує публікацію наміри вступити в шлюб, довідка про несудимість та інші.
Всі іноземні документи повинні бути апостильовані та належним чином перекладені на іспанську мову.
Для майбутньої дружини або чоловіка з іспанським громадянством потрібно підготувати:
- Certificado literal de nacimiento – виписку про народження громадянина, видану іспанським РАГСом не раніше, ніж за 6 місяців до подачі документів для реєстрації шлюбу;
- Certificado de empadronamiento de los dos últimos años – свідоцтво про реєстрацію за місцем проживання на протязі останніх 2 років;
- внутрішній паспорт громадянина;
- шлюборозлучне свідоцтво, свідоцтво про смерть чоловіка для розлучених і вдівців відповідно.
Попередній розгляд шлюбної справи (співбесіда)
Існує думка про те, що проходження співбесіди перед укладенням шлюбу – це вимушена міра, що застосовується виключно до змішаних шлюбів, які укладаються між іспанцями та іноземцями. Насправді це вірно лише частково. Річ у тому, що ст. 56 Codigo Civil і ст. 58 закону №20/2011 вимагають проходження такої співбесіди від будь-якої пари – без уточнення, чи є серед наречених іноземці.
Розглянемо загальні умови укладення шлюбу в Іспанії:
- повноліття партнерів або їх емансипація, якщо один з них неповнолітній;
- відсутність шлюбу або співжиття з іншою особою;
- справжнє бажання створити сім’ю без намірів використовувати юридичні переваги подружнього статусу;
- наявність хоча б в одного з подружжя місця проживання на території королівства.
Співбесіда дозволяє чиновникам виявити фіктивний шлюб та інші обставини, що перешкоджають реєстрації відносин (недосягнення шлюбного віку, перебування заміжня, відсутність підстав для укладення союзу). Враховуючи важливість процедури, вона не проводиться формально. Раніше її проводили виключно судді, судові клерки або глави муніципалітетів, а з 30.07.2017 такими повноваженнями наділені нотаріуси, які володіють юрисдикцією за місцем проживання пари.
Для проходження співбесіди необхідно звернутися до обопільно обраному нотаріусові, судді або іншій особі, відповідальній за громадський реєстр, і подати йому вищеописаний пакет документів. На їх підставі формується повідомлення, яке, згідно зі ст. 243 Reglamento para la aplicación de la Ley del Registro Civil (RRC), буде опубліковано в пункті проживання (якщо в ньому не менше 25 тис. жителів) для того, щоб виявити осіб, які знають про факти, що перешкоджають укладенню такого шлюбу.
Якщо пара проживає в більш великому населеному пункті (ст. 244 RRC), повідомлення не публікується, однак у цьому випадку співбесіду також доведеться пройти й свідкам (родича або близького друга), які підтвердять відсутність факторів, що перешкоджають шлюбу.
Паралельно співбесіда проводиться і з самої парою. Для виявлення порушень, відповідно до ст. 246 RRC, така процедура проводиться з нареченим і нареченою окремо, строго конфіденційно.
Вони заповнюють письмову анкету і спілкуються з посадовою особою в усній формі. Їм можуть поставити різні питання, наприклад, про те, як вони познайомилися через сайт знайомств або інакше, як довго тривали їхні стосунки до того моменту, коли вони прийняли рішення їх узаконити.
Дозвіл на подружжя може бути видано лише за результатами співбесіди. Причому з’ясування деталей і зіставлення відповідей може бути досить тривалим і прискіпливим.
Якщо посадова особа виявить розбіжності, що вказують на шахрайські дії, відсутність справжньої волі сторін на створення сім’ї, або зрозуміє, що укладається союз фіктивний, він, керуючись ст. 247 RRC, відмовить у видачі дозволу. Відмова має бути аргументованою і вказувати на недоліки та перешкоди, які не допускають шлюб. Однак навіть у випадку невдалого проходження інтерв’ю та отримання відмови, згідно з п. 4 ст. 58 закону №20/2011, пара має право на подачу апеляції у Головне управління реєстрів і нотаріусів та проходження повторного співбесіди.
Реєстрація шлюбу
Якщо рішення чиновника виявиться позитивним, згідно зі ст. 249 RRC, парі надається право вибрати дату і час одруження, яке має відбутися не раніше, ніж через місяць. При наявності заслуговують уваги обставин сторони можуть попросити відповідальна особа провести реєстрацію шлюбу протягом трьох днів після завершення розгляду шлюбної справи.
Щоб подружній союз мав правові наслідки, він повинен бути зареєстрований в цивільному реєстрі. Для цього посадова особа, що реєструє шлюб, складає протокол церемонії та направляє його в цивільний реєстр. Нагадаємо, що це можна зробити через міську раду, реєстраційні офіси (РАЦС) або нотаріуса.
Від того, через кого здійснюється процедура, залежатимуть терміни її проведення. Наприклад, при реєстрації через ЗАГС з причини наявності черги очікування може затягнутися до півроку. Значно швидше оформити шлюб у нотаріуса, однак це не безкоштовно: в середньому ціна послуг нотаріуса становить 100-160 євро.
При реєстрації повинні бути присутніми два свідки. В результаті проведеної церемонії, згідно з п. 4 ст. 59 закону №20/2011, пара отримує шлюбне свідоцтво, яким підтверджується законність і дійсність укладеного союзу.
Подружні права та обов’язки
Приймаючи рішення вийти заміж за іспанця чи одружитися з іспанкою, важливо знати про своїх подружніх права. До речі, вони повинні бути зачитані парі посадовою особою, яка оформляє шлюб, безпосередньо перед реєстрацією.
Подружніх прав і обов’язків присвячені ст. ст. 66-71 Codigo Civil, згідно з якими:
- кожен чоловік наділяється у шлюбі рівними правами та обов’язками;
- подружні відносини повинні бути побудовані на взаємоповазі та взаємодопомозі, кожен чоловік повинен діяти в інтересах сім’ї;
- подружжя зобов’язані жити разом і зберігати вірність один одному, повинні ділити між собою обов’язки по будинку, в рівній мірі здійснювати виховання дітей та забезпечувати догляд за іншими потребують їх допомоги родичами;
- подружжя повинні спільно обирати місце свого проживання, а якщо вони не можуть вибрати його самостійно, виходячи з інтересів сім’ї, це може зробити суд.
Режим подружньої власності в Іспанії
Відповідно до ст. 60 закону №20/2011, одночасно з реєстрацією шлюбних відносин повинен бути зареєстрований і економічний режим подружнього майна. Простіше кажучи, іспанський законодавець пропонує новоявленим подружжям відразу ж укласти шлюбний контракт.
Згідно зі ст. 1316 Codigo Civil, якщо вони не зроблять цього, буде діяти майновий режим, встановлений в регіоні їх проживання (кожен регіон має право самостійно визначати його умови).
Існує два можливих режими.
Перший – це режим спільного майна (Régimen de gananciales), який діє як базовий у більшості регіонів королівства. Згідно зі ст. 1347 Codigo Civil, спільним вважається майно і доходи:
- отримані кожним із подружжя при здійсненні трудової діяльності;
- отримані від оренди, ренти та інших угод;
- отримані від підприємницької діяльності, заснованої за рахунок загальних доходів;
- загальні борги, утворені під час шлюбу і т.д.
Водночас, згідно зі ст. 1346 Codigo Civil, власністю кожного з подружжя визнається все те, що:
- було придбано до шлюбу;
- отримано по безоплатних угодах;
- отримано від реалізації або обміну особистого майна;
- отримане за спадком;
- отримано в якості компенсації за шкоду одному з подружжя або його майну;
- одяг та речі особистого користування, професійні трудові інструменти.
Згідно зі ст. 1344 Codigo Civil, якщо подружжя не можуть довести, що це їх особисте майно, воно є спільним подружнім, а частки кожного з них в ньому рівні.
Другий – це режим роздільного подружнього майна (Separación de bienes). У деяких регіонах (наприклад D’aragón, Cataluña, Navarra) такий режим є законним, в інших же він може бути встановлено шлюбним контрактом між подружжям (ст. 1325 Codigo Civil). Такий режим означає, що подружжя не формують у шлюбі загального майна, а все, що було придбано або зароблено кожним з них, залишається їх особистою власністю.
Такий режим, однак, не звільняє подружжя від їх спільного подружнього тягаря, тому вони повинні утримувати сім’ю пропорційно їх економічних ресурсів. Якщо ж хто-небудь з них не має доходу у силу того, що займається домашнім господарством, його внесок в тягар шлюбу вважається рівним і іноді він навіть може претендувати на компенсаційну пенсію.
Право на резиденство і громадянство
Якщо іноземний чоловік іспанського громадянина не має права на постійне або тимчасове проживання на території королівства, він має право отримати такий дозвіл після весілля. Відповідно до ст. 8 Королівського указу №240/2007 від 16.02.2007, члени сім’ї іспанця, не володіють громадянством однієї з країн ЄС, можуть оформити tarjeta de residencia de familiar de ciudadano de la Unión (карту місця проживання для членів сім’ї громадянина ЄС).
По суті, ця карта являє собою ВНП, що дає право на проживання в Іспанії протягом 5 років, з можливістю вільного працевлаштування або вступу на навчання. Однак така картка може бути видана тільки за умови:
- працевлаштування в Іспанії або оформлення в якості самозайнятої;
- наявності достатньої кількості коштів для власного змісту без звернення за соціальною допомогою і медичної страховки;
- надходження до ВНЗ для здобуття освіти.
Після закінчення терміну дії ДОЗВОЛУ ст. 11 Королівського указу №240/2007 дозволяє чоловікові-іноземцю запитувати tarjeta de residencia permanente (картку постійного проживання), що виконує, по суті, роль ПМП. Більш того, подружній статус дає іноземному партнеру право на прискорене отримання громадянства.
Так, відповідно до ст. 22 Código Civil, іспанський паспорт може бути отриманий уже через рік проживання в Іспанії за ВНЖ або ПМЖ за умови, що:
- тривалість шлюбу на момент подачі заявки становить щонайменше 1 рік;
- подружжя зареєстровані та фактично проживають за однією адресою;
- іноземний чоловік:
- не має судимості;
- має достатні кошти для свого забезпечення або оплачувану роботу;
- є інтегрованим в іспанську культуру, звичаї й знає іспанську мову.
Особливості життя в Іспанії
Приймаючи рішення про переїзд до свого чоловіка в Іспанію, важливо розуміти, що життя в королівстві має свої плюси та мінуси. Безумовно, кожен бачить їх по-своєму, і ми лише коротенько звернемо вашу увагу на деякі особливості, зокрема:
- Іспанія є членом ЄС і має відкриті кордони з усіма країнами Шенгенської зони;
- в королівстві типовий середземноморський клімат, тому потрібно бути готовим до високих температур;
- середня зарплата в країні коливається в межах 1,8-2 тис. євро;
- в королівстві відразу 4 офіційних мови: іспанська, каталонська, галісійська та аранська. Крім них також поширені арагонська та астурська-леонез, однак вони не є офіційними;
- основна релігія в країні – католицизм, хоча також широко поширені іслам і протестантизм;
- в Іспанії діє конституційна монархія: главою держави є король, парламент здійснює контроль над виконавчою владою;
- королівство є одним з найбільших туристичних центрів, тому зустріти співвітчизників в Іспанії не проблема.
Висновок
Таким чином, укладення шлюбу в Іспанії має суттєві відмінності від правил, прийнятих у пострадянських державах. Укладаючи шлюбний союз, необхідно пам’ятати, що в Іспанії:
- визнаються дві форми шлюбу: цивільний і церковний; крім того, можна оформити офіційне співжиття;
- перед укладанням шлюбу доведеться пройти співбесіду, в ході якого потрібно довести щирість намірів;
- зареєструвати шлюбний союз може суддя, голова муніципалітету, призначена ним особа або нотаріус;
- після весілля іноземний чоловік має право на отримання ВНЖ, ПМЖ, а потім і громадянства – вже через рік після весілля.
