Отримання посвідки на проживання в Німеччині

Іноземці, які твердо вирішили іммігрувати, найчастіше вибирають території з сильною економікою, високим рівнем соціальної захищеності громадян і розвинутими відносинами з іншими державами. Під цей опис потрапляє велика частина Єврозони, з великою перевагою на користь країн-засновників Європейського Союзу. Посвідка на проживання в Німеччині – ось те, заради чого більша частина мігрантів прагне потрапити на цю частину континенту у 2024 році.

Різновиди посвідки на проживання

Посвідка на проживання в країні (ПНП) – це документ, який узаконює статус іноземного громадянина на тій чи іншій території, дозволяючи йому перебувати на ній певний проміжок часу і користуватися деякими правами нарівні з місцевими жителями. Згідно зі статистикою, найбільша кількість заяв на легалізацію в ФРН надходить від українців і росіян.

Процедура, яку їм належить пройти, не має суттєвих відмінностей, всупереч тому, що громадяни України отримали можливість в’їжджати на німецьку територію без візи з метою туристичного візиту. В імміграційних питаннях все залишилося без змін.

Починається процес переїзду з отримання візового дозволу потрібного зразка. Найчастіше це національний штамп категорії D, який видається при наявності певного підстави, наприклад, для працевлаштування або навчання у виші. Кожне з них вимагає від іноземного гостя тривалого знаходження в країні. А оскільки віза видається строго на певний термін, виникає необхідність узаконення положення, а саме в отриманні Aufenthaltstitel – посвідки на проживання.

Даний документ має на сьогодні вид пластикової карти, яка містить в собі електронний носій інформації. Раніше мігрантам вклеювалась спеціальна наклейка у закордонний паспорт.

Документ тимчасової дії надається заявнику на суворо обмежений період, зазвичай від 6 місяців до трьох років. Підставою для його видачі є обставини, які дозволили іноземцю отримати національну візу. З вченими, наприклад, може бути підписаний договір про співпрацю, не обмежений термінами, але ПНП в будь-якому випадку надається тільки на трирічний період з правом подальшої пролонгації, якщо відносини не будуть розірвані.

Aufenthaltserlaubnis або тимчасова ПНП від візи шенгенського зразка відрізняється тим, що дає можливість своєму власникові проживати на німецькій землі понад 90 днів протягом кожних 6 місяців. Але цей документ в обов’язковому порядку після закінчення встановленого терміну повинен бути продовжений.

Постійний статус резидента не обмежений ніякими строками. Так зване ПМП (постійне місце проживання) можна отримати, виконавши ряд вимог:

• проживши в Німеччині 5 років на підставі тимчасового статусу. При цьому залишати країну за цей проміжок можна тільки на 6 місяців в цілому. Успішні бізнесмени та іноземці, які вступили в шлюб з німцями, користуються деякими пільгами. Для них період осілості скорочений до трьох років. А ось для студентів рік навчання враховується лише його половина.
• маючи житло (орендоване чи власне);
• підтвердивши наявність постійного заробітку;
• оплачуючи всі внески в пенсійний фонд протягом цих 5 років;
• вносячи всі податкові виплати;
• маючи медстраховку;
• добре володіючи німецькою мовою (не нижче рівня В1);
• не маючи проблем із законом;
• сплативши мито у 135 євро.

До оформлення Niederlassungserlaubnis можна перейти тільки після того, як кандидат виконає всі ці приписи. Після того, як він проживе в країні ще 5 років на підставі постійної ПНП, у нього з’явиться можливість претендувати на громадянство.

Крім того, ПНП іноземцям може класифікуватися і за принципом можливості влаштовуватися на роботу. В деяких випадках він видається без права займатися трудовою діяльністю. Залежить це від підстави міграції. Найчастіше такий документ отримують родичі мігрантів, які переїжджають у країну разом з ним.

Володар статусу постійного отримує деяку мобільність пересування по ЄС і навіть можливість отримання тимчасового дозволу на перебування в інших країнах Європи, лімітоване, однак, у часі.

Що може служити підставою для отримання посвідки на проживання

Умови отримання ПНП в Німеччині чітко визначені німецьким законодавством:

1. Проходження курсу навчання. В’їзд здійснюється на підставі студентської візи.
2. Бізнес-імміграція або працевлаштування. При наявності трудового договору кандидат отримує дозвіл на проживання від 1 до 3 років. Продовження даного документа не обмежена. Підприємцям, які мають намір відкрити власну справу, не обов’язково складати іспит на знання мови. Головне – довести, що мета запиту ПНП точно відповідає намірам. Тимчасова ПНП в Німеччині для фінансово незалежних осіб можна буде замінити на постійний вже через 3 роки, а не через 5, а всім іншим іноземцям.
3. Блакитна карта. Цей вид міграції схожий на попередній, але стосується тільки фахівців високого класу: лікарів, програмістів, науковців. Мається на увазі, що всі вони мають диплом про вищу освіту, працюють з німецькими роботодавцями на підставі контракту та отримують заробітну плату від 3 тисяч євро за місяць. Blue Card видається строком на 4 роки, після чого можна подавати прохання про видачу постійного дозволу на проживання.
4. Еміграція євреїв. Отримати тимчасовий дозвіл на проживання на 3 роки може особа, яка раніше була громадянином СРСР, і хоча б один з предків якого має єврейське походження.
5. Наявність німецьких коренів. У цьому випадку етнічні німці можуть легалізувати свій статус за спрощеною схемою, отримавши постійне резидентство вже через 3 роки проживання в країні.
6. Возз’єднання з сім’єю і шлюбний союз. Обидва випадки не передбачають обов’язкове володіння німецькою мовою на високому рівні або наявність роботи. Щоб скористатися підставою вступу в шлюб, необхідно довести, що німецький чоловік володіє достатнім рівнем доходу. При цьому сам він також може ще не мати громадянства, а бути лише власником ПНП. А от щоб емігрувати з метою возз’єднання зі своєю ріднею, потрібно пред’явити підтвердження, що вона є близькою по прямій низхідній або висхідній лінії.
7. Біженство. Найскладніший шлях міграції, враховуючи ситуацію з біженцями в Європі в цілому. Отримання статусу передбачає збір великого пакета паперів та наявність доказів того, що переслідування на батьківщині заявника дійсно відбувається.

Зверніть увагу, що ПНП через купівлю нерухомості в Німеччині отримати не можна. Але факт її наявності суттєво збільшує шанси отримати посвідку на проживання.

Процедура оформлення

Основна відмінність процесу отримання ПНП для представників СНД від того, який проходять громадяни Євросоюзу, полягає в тому, що перші не можуть отримати посвідку на проживання вже після прибуття в Німеччину, не маючи достатньої підстави. Наприклад, в’їхавши з туристичного візового штампа. Виняток можуть становити лише випадки, пов’язані з пошуком політичного притулку.

Іншими словами, щоб претендувати на тимчасовий дозвіл для проживання, наші співвітчизники мають обґрунтувати причину, яка змушує їх перебувати на німецькій території понад 90 днів, що і є підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання. На підставі наданих документів кандидату вклеюється в паспорт візовий штамп відповідного зразка, наявність якого дозволить, бувши в Німеччині, подати документи на постійну посвідку на проживання.

Готуємо документи

Перший етап – підготовка необхідних паперів. До них відносяться:

1. Документ, що підтверджує підставу для в’їзду. Наприклад, при укладенні шлюбного союзу потрібно докласти свідоцтво про шлюб, працівникам – трудовий контракт і так далі.
2. Заяву, заповнену німецькою мовою.
3. 3 фотознімки.
4. Закордонний паспорт з достатнім терміном дії.
5. Паспорт країни громадянства.
6. Сертифікат про успішне проходження іспиту на знання мови.
7. Папери, які можуть довести фінансову забезпеченість.
8. Медична страховка.
9. Довідка про те, що судимостей у кандидата немає.

Додатково можуть знадобитися:

• договір оренди житла або підтвердження володіння нерухомістю;
• докази спорідненості з німецькими громадянами;
• виписки з банку про стан рахунків, якщо фінансові гарантії здадуться чиновникам консульства недостатніми.

Куди звертатися

Наступне питання про процедуру, як отримати ПНП в Німеччині, стосується органів влади, з якими доведеться взаємодіяти. Прибувши в країну призначення, слід звернутися в регіональне реєстраційне управління – Einwohnermeldeamt. Тут ваші дані будуть внесені в особливий реєстр місць проживання мігрантів.

Повноваження щодо оформлення ПНП покладені на службу міграції – Ausländeramt. Саме сюди слід звертатися з пакетом документів, який здебільшого має бути підготовлений ще на етапі запиту візи.

Зверніть увагу, що процедура виготовлення ПНП нового формату з електронним чіпом може зайняти деякий час. На цей період, поки карта ще не видана, можна отримати fiktionsbescheinigung – дозвіл на фіктивне проживання.

Що необхідно знати про втрату німецького ВНП

ПНП в Німеччині громадянину країн СНД можна не тільки отримати, але і дуже легко втратити. Найпоширеніша причина – тривала відсутність в країні. Відповідними нормативними документами передбачені такі підстави позбавлення посвідки на проживання:

• виїзд з Німеччини, який передбачає постійне проживання на території іншої держави;
• відсутність власника ПНП в країні понад 6 місяців;
• прийняття німецькою владою рішення про випровадження мігранта з ФРН або про негайну висилку;
• відкликання дозволу.

Приводом для того, щоб відомство у справах іноземних громадян «забило тривогу», можуть стати наступні обставини:

• звільнення з місця роботи;
• розрив контракту про оренду квартири;
• продаж меблів та предметів побуту;
• відмітки в паспорті про перетин кордону.

В останньому випадку уповноважена інстанція не буде в курсі, ви виїхали на добу або назавжди. Орієнтиром у такій ситуації є саме термін в 6 місяців. Якщо через цей проміжок часу ви не повернулися, значить, вас можна офіційно вважати таким, що вибув.

Коли необхідність покинути країну на більш тривалий період є невідкладною, це потрібно обов’язково узгодити з міграційною службою. Але для отримання дозволу знадобляться справді серйозні підстави.

Якщо ПНП забрали, весь процес доведеться починати заново. Звичайно, можна спробувати довести, що затримка за межами Німеччини була вимушеною, але краще це зробити завчасно.

Підсумки

Процес легалізації у ФРН для тих, хто вирішив назавжди перебратися країну, складається з трьох етапів:

• тимчасовий ПНП;
• постійне резидентство;
• громадянство.

Процес отримання посвідки на проживання починається ще вдома – з підготовки документів для отримання національної візи, яка і стане підставою для оформлення тимчасового статусу. Узаконити своє становище можна тільки при наявності певних підстав, наприклад, укладання трудового контракту з німецькою компанією, відновлення родинних зв’язків, навчання.

Отримати постійну ПНП можна тільки після того, як заявник проживе встановлену кількість років з тимчасовою карткою і виконає всі інші умови, передбачені місцевими законами.