Турки в Німеччині формують найбільшу національну меншину в країні. Вони почали приїжджати на німецькі землі в 60-ті роки минулого століття в пошуках роботи, і всього за кілька десятиліть сформували на території ФРН цілу діаспору зі збереженими культурними традиціями, мовою і релігією.
Історія появи турецької діаспори в Німеччині починається з угоди про приймання громадян Туреччини в якості тимчасових працівників, підписаного в 1961 році. У повоєнний час Німеччина сильно потребувала дешевій робочій силі, тому почала видавати робочі візи громадянам країн зі слабкою на той час економікою.
Поряд з турками були запрошені громадяни Італії, Іспанії, Греції. Але якщо за кілька десятиліть рівень економіки в інших країнах піднявся і тимчасові робочі повернулися на батьківщину, то багато турецькі мігранти вважали за краще залишитися в ФРН.
Згодом німецьким урядом були запроваджені закони, що дозволяють трудовим мігрантам возз’єднання з сім’єю. З цієї причини багато турків досі їдуть в Німеччину на заробітки, а потім залишаються у ФРН і перевозять в країну дружин і дітей.
Турки становлять приблизно одну чверть усіх іноземних іммігрантів в країні. Якщо у 1961 році на роботу в ФРН приїхало близько 8 000 тисяч турків, то за результатами перепису населення 2014 року їх чисельність нараховувала вже понад 1,5 мільйонів чоловік. При цьому в даних перепису враховуються тільки ті іммігранти, які мають турецьке громадянство. Крім них ще близько 1,3 мільйона чоловік оформили німецьке громадянство.
Так, у сумі чисельність турецького населення в Німеччині становить майже 3 мільйони чоловік.
60 % іммігрантів з Туреччини їде у великі міста, решта направляються в маленькі населені пункти. Федеральними землями, найбільш заселеними турками, є Баден-Вюртемберг і Північний Рейн-Вестфалія.
Найбільше турків можна зустріти в таких промислових містах, як Штутгарт, Мюнхен, Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорфа, Мангейм, Кельн, Майнц, а також у Берліні. У столиці вихідці з Туреччини в основному селяться в районах Нойкельн і Кройцберг. Останній, до речі, навіть почали називати Маленьким Стамбулом.
Культури Німеччини та Туреччини є конфліктними у деяких аспектах. Більшість іммігрантів з Туреччини на території ФРН дотримуються турецьких традицій та дотримуються засад країни походження. Якщо перше покоління турків, які прибули на роботу в післявоєнний час, у більшості своїй було оточене тільки представниками своєї етнічної групи, то другого і третього покоління вже доводиться все більше долучатися до німецької культури. Сильний німецький вплив позначається на навчанні та роботі, але вдома турки досі підтримують свою культуру.
У сім’ї й у спілкуванні з сусідами турецька мова залишається головною. Турецький – другий за поширеністю мова в Німеччині. У деяких регіонах уроки цієї мови входять в обов’язкову шкільну програму, але в більшості випадків можливість його вивчати надається на вибір.
Усна турецька мова зазнає сильних змін в силу того, що багато іммігрантів почали застосовувати в ній німецькі синтаксичні та граматичні конструкції.
Друге і третє покоління турків все ще говорять рідною мовою, але вже з німецьким акцентом, вплітаючи в мову місцевий діалект. Вихідці з неблагонадійних соціальних верств, навпаки, у своїй німецькій мові замінюють багато слів аналогами з турецької та арабської мов.
Головною особливістю, що вказує на різницю менталітетів турків і німців, є віра. Турецькі іммігранти становлять найбільшу частину представників мусульманства в ФРН (63,2 % всіх мусульман в країні було у 2009 році). Німецькі турки надають великого значення питанню релігії не стільки в плані самого віросповідання, скільки в плані національної самоідентифікації.
Інтеграції турків у Німеччині супроводжують деякі проблеми, пов’язані з адаптацією цього народу до німецького життя. Основними причинами, які привносять складності в інтеграційний процес, є:
Оскільки перше покоління приїхали в Німеччину турків розглядав своє перебування тут як тимчасове, то німецька політика їх мало цікавила. До того ж досі більшість іммігрантів зберігають турецьке громадянство і більше цікавляться політикою в Туреччині, ніж у ФРН.
Однак останнім часом серед іммігрантів з Туреччини почала проявлятися деяка зацікавленість місцевої політикою. В основному це проявляється у прихильності до Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) з-за її позицією щодо натуралізації та іммігрантів. Деякі німецькі громадяни, що мають турецьке походження, почали вступати в ряди парламентаріїв.
Історія турецького народу в Німеччині почалася в середині ХХ століття. Тоді німецьке уряд запрошував іноземних робітників для тимчасового заробітку на фабриках і заводах. Але термін передбачуваної спочатку тимчасової роботи був продовжений, багато хто з іммігрантів привозили у ФРН свої сім’ї та влаштовували своє життя тут.
За багато десятиліть вихідців з Туреччини так і не вдалося інтегруватися в німецьке суспільство з багатьох причин. Таким чином, турки становлять найбільшу іноземну діаспору на території ФРН.
Ми використовуємо файли cookie для максимальної зручності користувачів. Перебуваючи на сайті, ви приймаєте правила використання файлів cookie.
Privacy policy