Чудовий середземноморський клімат, високі європейські зарплати та рівень життя, адекватна вартість продуктів харчування, житла, розвинена інфраструктура. Це лише деякі причини, по якім громадянство Іспанії залишається настільки бажаним для мігрантів. Серед інших переваг еміграції – відносна простота переїзду в країну та отримання паспорта, за що Іспанію люблять в тому числі й вихідці з країн СНД. Плюс різноманітність підстав, за якими можна стати іспанським підданим. Розглянемо основні способи та порядок отримання іспанського громадянства.
Іспанське громадянство (nacionalidad española) мало чим відрізняється від індигенату інших країн. Воно являє собою правовий зв’язок фізичної особи та держави, породжуючи юридичний статус громадянина. Між громадянином і державою виникають взаємні обов’язки, виконання яких гарантує громадянинові реалізацію прав і свобод.
Правовий статус громадянина Іспанії незначно відрізняється від правового статусу іноземця. Однак згідно зі ст. 13, 23 Конституції (Сonstitución de España) тільки громадянин Іспанії має право:
Якщо ж говорити глобально, іспанські громадяни як представники ЄС мають право:
Як і в будь-якій іншій європейській країні, іспанським законодавством передбачено кілька варіантів того, як можна стати громадянином Іспанії. Найбільш актуальний і розповсюджений шлях – це натуралізація, тобто тривале і легальне проживання в країні з дотриманням встановлених законом умов. Втім, є й інші підходящі для мігрантів підстави.
Відразу відзначимо, що в іспанському законодавстві немає спеціального закону про громадянство – статус надається на підставі положень Цивільного кодексу (Código Civil), згідно з яким заявниками на придбання громадянства можуть виступати:
Натуралізація справедливо розглядається як масовий спосіб отримання громадянства й Іспанія в даному контексті не є винятком.
Натуралізація – це процес тривалого проживання на території держави на легальних підставах і подальшого набуття громадянства особою, яка виконала всі встановлені умови на підставі добровільного волевиявлення.
В Іспанії натуралізація розглядається як надання громадянства «за місцем проживання» (nacionalidad por residencia).
Згідно зі ст. 22 Código Civil, громадянство за місцем проживання надається всім іноземцям, які прожили в країні легально понад 10 років. Втім, це лише загальна вимога – для деяких категорій іноземців, що проживають в Іспанії, термін може бути скорочений до:
Незалежно від вживаного терміну, в усіх випадках проживання за місцем проживання в Іспанії повинно бути законним і безперервним. При цьому зацікавлена особа повинна продемонструвати законослухняність і довести високу ступінь інтеграції в іспанське суспільство (знання мови, традицій, культури).
Іспанське походження – одне з непорушних основ, за яким надається іспанська індигенат. Згідно зі ст. 17 Código Civil, іспанцями за походженням є особи:
Щоб підтвердити іспанське громадянство за походженням осіб, народжених за межами королівства, народження дитини повинно бути зареєстроване в Цивільному реєстрі іспанського Генконсульства в країні проживання.
Якщо іспанське походження, незалежно від підстави, буде визначено після досягнення особою 18 років, саме по собі це не означає виникнення у нього громадянства – в такому разі іспанське громадянство може бути обрано, на що дається дворічний термін.
Більш того, ст. 19 Código Civil прирівнює усиновлених дітей до народжених від іспанців, надаючи громадянство всім усиновленою іспанцями дітям з моменту їх усиновлення, якщо їм не виповнилося 18 років. Якщо ж усиновлений досяг 18-річчя, він може вибрати громадянство за походженням протягом 2 років з моменту його прийняття в сім’ю.
Закон передбачає для подружжя і вдів(цов) іспанців скорочені терміни проживання в Іспанії, необхідні для натуралізації – один рік від дати в’їзду в країну, якщо:
Весь цей час чоловік або вдівець іспанця зобов’язаний перебувати на території Іспанії на легальних підставах, тобто за спеціальною візи чи іншого дозволу на проживання.
Враховуючи такий короткий термін обов’язкового проживання, велику поширеність отримали шлюби іспанців та іноземців, які бажають переїхати в королівство.
По суті, бізнес-імміграція – це свого роду спосіб натуралізації, який сам по собі не дає жодних привілеїв, оскільки отримати nacionalidad por residencia можна лише після 10 років безперервного проживання в країні. У чому ж сенс такого варіанту? У простоті легалізації в Іспанії.
Відповідно до закону 14/2013 «Про підтримку підприємців і їх інтернаціоналізації» від 27.09.2013, діє спеціальна програма, згідно з якою візи для проживання надаються інвесторам протягом 10 днів терміном на 1 рік з можливістю подальшого продовження. Серед доступних варіантів:
Докладніше в статті “Програми бізнес-імміграції до Іспанії“.
Ще один спосіб переїзду – це еміграція в Іспанії для возз’єднання родини, відповідно до ст. 16 закону №4/2000 від 11.01.17 Sobre права і y libertades de los extranjeros en España y su integración social. Відповідно до ст. 17 закону, правом на переїзд до іноземця, який проживає в Іспанії, мають:
Таким особам видається посвідка на проживання (La autorización de residencia por reagrupación familiar). Умови отримання ВНП передбачені ст. 18 закону і вимагають від приймаючої сторони:
Докладніше читайте в статті “Процедура возз’єднання з сім’єю в Іспанії“.
Ще однією пільговою категорією, представники якої, згідно зі ст. 22 Código Civil, мають право отримати nacionalidad por residencia в скорочені терміни, є біженці. Вони можуть оформити паспорт Іспанії вже після 5 років безперервного проживання на території країни.
Отримати статус біженця, відповідно до ст. 3 закону № 12/2009 Reguladora del derecho de asilo y de la protección subsidiaria, можуть іноземці, які прибули в Іспанію, які мають обгрунтовані побоювання стати жертвами переслідувань за расовою чи національною ознакою, в силу своїх політичних поглядів чи віросповідання, належності до окремих етнічних або соціальних груп.
Однак, згідно зі ст. 8, 9 закону, здобувачеві можуть відмовити в отриманні даного статусу, якщо є підстави вважати, що вона скоїла злочин проти світу і людства або інше серйозне злочин, визнається таким з іспанської права, або він становить небезпеку для Іспанії або для конкретного співтовариства.
Згідно зі ст. 11 закону №5/1984 від 26.03.1984 Reguladora del derecho de asilo y de la condición de refugiado, сам по собі статус біженця дає іноземцю дозвіл на тимчасове перебування в країні. Докладніше в статті “Як отримати статус біженця в Іспанії“.
Пільговий варіант отримання іспанського громадянства – за правом вибору (por opción). Багато хто називає його «оптацією», що не зовсім правильно – оптацією є вибір громадянства при зміні територіальних кордонів держави, про що тут мова не йде. Так, la opción, згідно зі ст. 20 Código Civil, надається іноземним громадянам, якщо вони:
Право вибору зберігається за зазначеними особами незалежно від того, втратили іспанське громадянство їх опікуни/батьки/усиновителі чи ні.
Дане право анулюється при досягненні особою 20-річного віку, однак можливі й винятки – наприклад, якщо підстави для отримання la opción були виявлені вже після закінчення загального строку для його використання.
Якщо ж документальних доказів цього факту не виявлено, пп. b) п. 2 ст. 22 Código Civil дає такій особі право на nacionalidad por residencia вже після року постійного проживання в Іспанії.
Іспанським законодавством передбачено безліч варіантів отримання індигенату для іноземців. Однак для того, щоб отримати громадянство Іспанії, незалежно від способу, яким він скористається, необхідно дотримуватися наступного алгоритму дій:
У різних випадках проходження даного алгоритму для різних категорій іноземців буде відрізнятися за термінами. Для зручності ми вказали терміни для різних категорій одержувачів в таблиці:
Категорія одержувача | Термін проживання для отримання громадянства за місцем проживання (nacionalidad por residencia) |
---|---|
загальні випадки | 10 років |
володарі статусу біженця (refugiados) | 5 років |
особи іберо-американського походження; громадяни Андорри, Філіппін, Португалії, Екваторіальної Гвінеї; сефарди | 2 роки |
іноземці, народжені в Іспанії; іноземці, які не скористалися правом вибору громадянства (por opción); іноземці, які перебувають під опікою іспанця або іспанської організації протягом мінімум 2 років; чоловік іспанця, який прожив у шлюбі не менше ніж рік; вдова/вдівець іспанського громадянина; народжені за межами Іспанії іноземці, якщо їх батьки, бабуся чи дідусь спочатку були іспанцями. | 1 рік |
Зупинимося докладніше на основних моментах вищеописаного алгоритму.
Оскільки головним критерієм для отримання громадянства є термін легального проживання в країні, іноземцю, який претендує на іспанський паспорт, необхідно отримати дозвіл на таке проживання.
Спочатку можна отримати дозвіл на тимчасове проживання (ВНП). Згідно зі ст. 31 закону № 4/2000, воно видається для мешкання в Іспанії на строк понад 90 днів, але менше ніж 5 років.
ВНП, наданий на строк менше ніж 5 років, може бути продовжений. Законодавство розрізняє кілька видів таких дозволів – як передбачають право на працевлаштування, так і не передбачають його.
Біженцям та іншим особам з гуманних міркувань може бути наданий ВНП без отримання візи.
Дозвіл на довгострокове проживання (ПМП), згідно зі ст. 32 закону № 4/2000, отримують особи, які безперервно проживали в королівстві на підставі ВНП протягом 5 років. Такий статус підтверджує право іноземця жити та працювати в Іспанії невизначений кількість часу на тих же умовах, що й іспанці. Однак статус ПМП в Іспанії можна втратити, наприклад, отримавши його в іншій країні ЄС.
Разом із заявою іноземцю необхідно подати пакет документів, який включає:
Слід мати на увазі, що додаткове фото не знадобиться – досить фотографії в діючому паспорті. Однак залежно від категорії заявника можуть знадобитися додаткові документи.
Категорія заявника | Додаткові документи |
---|---|
Сефарди | документи, що підтверджують статус сефарда |
Особи, які перебувають під опікою іспанців | рішення суду про призначення опікуна-іспанця чи постанову опікунської організації про встановлення опіки над заявником |
Нащадки іспанських предків | свідоцтво про народження батька-іспанця чи дідусі/бабусі, якщо вони вихідці з Іспанії |
Особи, які не скористалися вчасно por opción (правом вибору) | свідоцтво про народження батька-іспанця; свідоцтво про народження заявника або рішення суду про усиновлення |
Подружжя іспанців | свідоцтво про народження чоловіка-іспанця, видане іспанським РАГСом свідоцтво про шлюб, видане іспанським РАГСом; свідоцтво про співжиття або сумісної реєстрації |
Вдови/вдівці іспанців | свідоцтво про народження чоловіка-іспанця, видане іспанським РАГСом; довідка про шлюб, отримана в РАГСі, незадовго до подачі заяви на громадянство; сертифікат про смерть чоловіка; свідоцтво про співжиття або сумісної реєстрації на момент смерті чоловіка |
Особи, народжені на іспанській території | свідоцтво про народження, отримане в іспанському РАГСі та зареєстроване в цивільному реєстрі |
Біженці | посвідчення особи іноземця з відміткою про статус біженця, чинний сертифікат управління у справах біженців МВС Іспанії |
Як було сказано вище, обов’язковими документами для отримання іспанського громадянства є сертифікати інституту Сервантеса (CCSE і DELE). CCSE і DELE – це два обов’язкових тіста, іменованих «тестами на іспанське громадянство».
Згідно зі ст. 6 Положення, затвердженого Королівським указом № 1004/2015, вони обидва підтверджують ступінь інтеграції іноземця в іспанське суспільство, але водночас мають різну спрямованість:
Обидва іспити проводяться спеціальними екзаменаційними центрами, акредитованими інститутом Сервантеса. За їх результатами видаються сертифікати.
Одним з обов’язкових вимог при отриманні іспанського громадянства, відповідно до п. b) ст. 23 Código Civil, є відмова від попереднього громадянства (крім країн, що передбачають подвійне громадянство). Це означає, що представнику країни СНД попередньо необхідно вийти з громадянства.
Згідно ст. 12 Положення, затвердженого Королівським указом № 1004/2015, відмовитися від попереднього громадянства необхідно протягом 180 днів з моменту отримання повідомлення про прийняте рішення по кандидату.
Але це не так просто, як здається. В Україні, наприклад, особа не має права вийти з громадянства, якщо у нього залишились зобов’язання перед країною, вона є підозрюваним або обвинуваченим і у неї немає іншого громадянства або підтвердження його отримання в майбутньому (ним буде виступати повідомлення про прийняте рішення). Якщо ці умови виконані, іноземець має право подати заяву на вихід з громадянства навіть в Іспанії – для цього достатньо звернутися в консульство.
Обов’язковою умовою для заявників є сплата державного мита за розгляд питань, пов’язаних з громадянством. Її розмір з недавніх пір був підвищений і становить 101 €. Існує кілька способів сплати гербовою мита, в тому числі:
За результатами розгляду поданих документів Головне управління реєстрів і нотаріусів, відповідно до ст. 11 Положення, затвердженого Королівським указом № 1004/2015, готує пропозицію про задоволення заяви на громадянство або про відмову у його наданні, яке подається міністру юстиції. Підсумкове рішення приймає міністр, грунтуючись на звіті Національного розвідувального центру.
Максимальний період, протягом якого відбувається розгляд даного питання, становить 12 місяців. Якщо за цей час відповідь не прийшов, клопотання про громадянство слід вважати відхиленим.
У разі одержання позитивної відповіді зацікавлений іноземець, згідно ст. 12 Положення, протягом 180 днів повинен прийняти присягу на вірність королю, а також відмовитися від попереднього громадянства.
Після цього протягом 5 днів особа, відповідальна за громадський реєстр, приступає до реєстрації набуття громадянства. На підставі цієї реєстрації новоявленому іспанцеві видається паспорт.
Як випливає з вищевикладеного, отримання іспанського громадянства – це результат виконання низки вимог і умов, недотримання яких тягне за собою відмову у видачі індигенату. Серед очевидних причин, по яких міністр юстиції однозначно відмовить в наданні громадянства, слід назвати:
Якщо кандидат на громадянство отримав відмову, ст. 14 Положення дозволяє йому направити апеляцію і добитися повторного розгляду питання.
Відповідно до ст. 26 Código Civil, всі, хто раніше втратив іспанське громадянство, можуть його відновити. Для цього їм необхідно відповідати ряду умов, зокрема:
Якщо особа не є іспанцем за походженням і було позбавлене іспанського паспорта через використання попереднього громадянства, вступу на службу в армії інших держав або використання шахрайства при отриманні громадянства, для відновлення правового статусу потрібно також дозвіл уряду.
Теоретично п. 3 ст. 11 Конституції Іспанії допускає подвійне громадянство. Однак для громадян з СНД на практиці воно неможливо, оскільки конституційні норми передбачають подвійне громадянство лише з тими країнами, з якими в Іспанії укладено міжнародний договір. Конституція дозволяє укладати такі договори з іберо-американськими та іншими країнами, з якими королівство має особливі відносини.
У число таких країн традиційно входять всі країни Латинської та Центральної Америки, в тому числі Аргентина, Бразилія, Куба, Коста-Ріка, Португалія, Сальвадор, Венесуела, Уругвай і безліч інших країн. Для натуралізації представникам цих країн досить прожити в Іспанії всього 2 роки, після чого, зберігши власне громадянство, вони можуть отримати й іспанський паспорт. Таке право мають усі громадяни зазначених країн, навіть якщо останні не надають взаємного права іспанцям.
Слід зазначити переваги та недоліки, які дає іспанський паспорт. Серед плюсів – можливість безперешкодно жити та працювати в одній з передових європейських країн, вільно подорожувати по ЄС, отримувати високі зарплати, мати соціальні гарантії та високі стандарти життя. Але є і недоліки, серед яких можна назвати необхідність відмови від попереднього громадянства, незвичний жаркий клімат і менталітет місцевих жителів. Однак, знайшовши розумний компроміс між плюсами та мінусами, будь мігрант з упевненістю зможе заявити, що Іспанія, мабуть, найкраща країна для еміграції.
Ми використовуємо файли cookie для максимальної зручності користувачів. Перебуваючи на сайті, ви приймаєте правила використання файлів cookie.
Privacy policy