Статус біженця в Італії

Європа з м’якою політикою щодо мігрантів стає бажаним притулком для них. Основний потік біженців тягнеться з Африки, Південної Азії, Близького Сходу, країн зі збройними конфліктами, нестабільною політичною ситуацією та економічними проблемами. Так, Італія перша зустрічає біженців з країн Північної Африки. Для когось з мігрантів це транзитна країна, але багато хто залишаються як біженці в Італії у 2024 році.

Стандарти надання статусу біженця

Мова піде не про туристів, навіть не просто про мігрантів, а про людей, які покинули батьківщину в силу надзвичайних обставин, пов’язаних з загрозою стати жертвою політичного, релігійного, расового переслідування особи або його родичів. Обґрунтовані побоювання стати об’єктом переслідування після повернення на батьківщину також є підставою для отримання статусу біженця.

Стандарти надання статусу біженця в Італії закріплені в декреті № 251/2007, заснованому на положеннях Директиви країн ЄС від 29.04.2004 № 2004/83/ЄС та інших міжнародних-правових документах.

Згідно із законодавством Республіки, поняття біженця застосовується щодо осіб (громадян третіх країн, що не входять в ЄС, або осіб без громадянства), які отримали політичний притулок в Італії.

Статус біженця не отримають особи:

• визнані біженцями в іншій країні;
• прибулі з європейської країни (батьківщини) та які не подавали там політичний притулок;
• засуджені в Італії за злочини (крадіжки до торгівлі зброєю).

Розраховувати на отримання міжнародного захисту, а значить, і статусу біженця, можна тільки при дотриманні певних умов. Одним з обов’язкових і вагомих аргументів на користь заявника є наявність історії біженства, підкріпленої офіційними документами. Ці матеріали повинні підтверджувати достовірність описуваних фактів, історію переслідування і звернень в правоохоронні органи, державні інстанції за допомогою.

Права біженців з офіційним статусом

Ще Женевська конвенція про статус біженців (1951 року) заборонила будь-яку дискримінацію щодо людей, тому їм надаються рівні з іншими іноземцями права:

• на ВНП (вид на проживання) строком на 5 років, після закінчення якого можна подавати прохання на надання громадянства;
• на посвідчення особистості та проїзний документ documento di viaggio, з яким дозволено виїжджати за кордон протягом строку, зазначеного у ВНП, але не більше ніж на 90 днів поспіль. Важливо: відвідування батьківщини заборонено, інакше втрачається статус біженця;
• на возз’єднання з сім’єю: чоловіком, неповнолітніми дітьми, залишеними батьками, які потребують догляду. Важливо: у цьому випадку не вимагається підтвердження доходу або зазначення місця проживання;
• на безкоштовне житло, яке надається Службою захисту шукачів притулку (SPRAR) в рамках Національної програми, а реалізується це право тільки після звернення у квестуру в Центрах позачергового прийому;
• на матеріальну підтримку протягом 90 днів у вигляді допомоги розміром 17,5 євро в день, муніципальні соціальні допомоги для осіб з обмеженими можливості, по вагітності та пологах. Крім того, один раз у рік можна отримати одноразову допомогу в сумі 2066 євро, але не більше 4 разів за 6 років;
• на медичні послуги, що надаються на підставі безоплатної санітарної карти. Вона видається особам, зареєстрованим у Національній системі охорони здоров’я на період дії ВНП. Важливо: біженці звільняються від сплати медичних внесків протягом двох місяців, після закінчення яких вони вважаються працездатними;
• на трудову діяльність (найм чи самозайнятість);
• на отримання освіти, в тому числі й для неповнолітніх дітей.

Всі перераховані права закріплені в законодавстві Італії.

Процедура отримання статусу біженця в Італії

Перш ніж звернутися з проханням про надання міжнародного захисту і притулку, переконайтеся, що ваше положення відповідає вимогам, тому що отримати статус біженця в Італії не просто.

Це юридичний процес, що потребує спеціальних знань й володіння мовою. Зазвичай в оформленні статусу допомагають італійські юристи, але їхні послуги платні. Якщо впевнені у власних силах, можна провести процедуру самостійно.

Які етапи треба пройти, щоб отримати статус біженця?

1. Звернення в прикордонну поліцію або місцеве відділення квестури (відділ імміграції поліцейської дільниці) по приїзду в країну, де потрібно буде здати національний паспорт. Взамін паспорта видається копія документа, на якій буде стояти штамп управління, що свідчить про вилучення оригіналу. Крім того, буде видано ще один документ (cedolino), який легалізує перебування на території країни. В ньому ж буде вказана дата відвідування ділянки для подачі заяви на отримання притулку.
2. Подача заяви та перше співбесіда. У призначений час потрібно прийти у відділок, щоб написати заяву на отримання ВНП і заповнити анкети, в якій доведеться викласти автобіографію і вказати факти, що вплинули на рішення покинути батьківщину. Вся інформація повинна мати документальне підтвердження.

Анкету й автобіографію можна писати рідною мовою, їх переведуть штатні перекладачі. В заяві вказується адреса проживання для отримання тимчасової прописки. Крім того, потрібно вісім фотокарток розміром 4х4 см, результати дактилоскопії та медогляду. Тут же проведуть первинне співбесіду, за підсумками якого буде складено протокол і видана так звана річевута (ricevuta di verbalizzazione) — копія заяви з фото та датою отримання ВНП. Термін ВНП річевути зазвичай становить 3 місяці, але продовжується до тих пір, поки не буде прийнято рішення про статус.

3. Розгляд заяви. Питаннями надання міжнародного захисту займається одна з семи територіальних комісій (Commissione territoriale), які знаходяться в Горіції, Мілані, Римі, Фоджі, Сіракузах, Кротоні й Трапані. В результаті розгляду заяви комісія приймає рішення запросити заявника на співбесіду чи ні.
4. Інтерв’ю в територіальній комісії. Мета цього заходу — переконатися в правдивості фактів, викладених у заяві, тому велика увага звертається на те, як себе ведуть біженці. На інтерв’ю, крім заявника, може бути присутній перекладач, адвокат, представник імміграційної служби, який веде протокол.
5. Присвоєння статусу або відхилення запиту. Через три дні Центральна комісія, яка знаходиться в Римі, прийме остаточне рішення. При позитивному результаті заявник отримує ВНП терміном на 5 років.

Більш ніж у 50 % випадків заявники отримують статус біженця.

Труднощі при отриманні статусу біженця

Положення мігранта, запитів статус біженця, незавидне. До психологічного напруження додаються труднощі перебування в чужій країні й невизначеність ситуації.

Серед основних труднощів — незнання мови і юридичних аспектів процедури визнання мігранта біженцем. Інша складність, з якою стикаються мігранти, — збір документальних підстав для отримання статусу біженця.

Наявність паперів, що підтверджують викладені в анкеті дані про причини біженства, мабуть, найважливіший критерій отримання статусу. Почати збирати докази потрібно ще на батьківщині. Ними можуть служити медичні довідки про каліцтво, травми, поранення, які отримані в результаті переслідування, документи, що підтверджують звернення в правоохоронні та державні інстанції, звіти про порушення прав людини й т. д.

Ще один важкий момент пов’язаний з неможливістю легально працевлаштуватися, тому весь період, поки розглядається заява, треба задовольнятися підтримкою, яку надає держава.

Нарешті, відмову в присвоєнні статусу. Якщо за результатами співбесіди комісія відхилила заявку, можна через адвоката подати апеляцію в Цивільний суд за місцем подання заяви, зрозуміло, якщо є можливість оплатити його послуги, або скористатися безоплатною правовою допомогою (patrocinio gratuito) адвоката, оплачуваної державою.

При відсутності статусу біженця та у разі неможливості повернутися на батьківщину влада Італії можуть запропонувати субсидіарну або гуманітарну допомогу.

Життя біженців в Італії до отримання статусу

З моменту прибуття мігранта в країну і до отримання офіційної відповіді про статус проходить як мінімум півроку, а в деяких випадках набагато більше. Як все це час живеться біженцям? Державні програми підтримують мігрантів, але насправді все не так вже просто.

• Житло. Для біженців відкрито близько 1900 тимчасових споруд. Це в основному переобладнані приватні готелі, кемпінги, наметові містечка в окраїнних районах. У більшості випадків будови знаходяться поганому стані. У кімнаті, де не дуже хороші побутові й санітарно-гігієнічні умови, проживає кілька людей.
• Матеріальна допомога. Житло, харчування, необхідні предмети побуту оплачуються державою з тих 17,5 євро, які покладені на людину, а на руки видається всього 2,5 євро. Все інше за свій рахунок.
• Робота. До отримання статусу мігранти не можуть офіційно працювати, а значить заробляти можуть тимчасовою роботою, шахрайством або крадіжкою. У цей період також ще не діє програма інтеграції, тому більшу частину часу мігранти нічим не зайняті, надані самі собі.

Не дивно, що такий стан справ може створювати напружену обстановку, сприяти зростанню злочинності в кожному окремому місті та у всій країні, породжувати кризові ситуації, такі ж, як проблеми в Німеччині з мігрантами.

Становище мігрантів змінюється після отримання статусу біженця. Вони отримують певні права і поступово починають інтегруватися в суспільство.

Ситуація з біженцями: сьогодення та майбутнє

Процедура отримання статусу біженця в Італії досить складна і тривала. Близько половини запитів задовольняється. Особи, які отримали притулок, можуть розраховувати на поліпшення якості свого життя. Однак весь цей період іноземець змушений діяти та задовольнятися допомогою держави, що робить становище мігрантів важким, а оточуючих – певною мірою небезпечним.

Італія, як і решта Європи, знаходиться в міграційному кризі, що змушує владу шукати вирішення проблеми. Так, влада Італії вирішили закрити кордони та продемонстрували серйозність своїх намірів, коли протягом декількох днів забороняли пускати у свої порти судно, на якому знаходилися врятовані біженці з Лівії. Глава МВС країни Маттео Сальвіні збирається посилювати політику стосовно нелегальних біженців і прискорювати легалізацію прибулих.

Як Італія виступає проти біженців: Відео