Офіційною мовою ФРН у 2024 році, згідно з конституцією, у сфері освіти, культури, діловодства і науки є німецька. Однак визначити на слух, якою мовою говорять в Німеччині, недосвідченому туристові навряд чи вдасться. В кожній землі в ходу свій діалект, а частіше – відразу кілька. Разом з літературним використовуються нижньо, середньо та верхньонімецькі діалекти. На деяких вулицях міст практично не зустрічається чиста, офіційна німецька, адже на території держави поширено понад 150 різноманітних варіантів мови.
Багатонаціональна Німеччина є домом для 80 мільйонів чоловік. Протягом останніх кількох десятків років країна активно брала мігрантів, що призвело до появи численних груп національних меншин. Тим не менш сьогодні літературною німецькою (Hochdeutsch) мовою в Німеччині володіють 95% населення. Поширена вона і за межами держави, бувши другим за популярністю в Європейському союзі.
Походження німецької мови пов’язане з пранімецькою, яка раніше виділилася з німецької групи через зміни у фонетиці та морфології.
Філологи вважають, що формування верхньонімецької мови, яка стала однією з основ для літературної версії, завершилося у XVII столітті, у часи Ґете, Аделунга та братів Грімм.
Вони не тільки писали німецькою, але й складали словники. До XX століття використовувався готичний шрифт, європейські накреслення стали з’являтися у XIX столітті, але неофіційно.
На півночі країни Hochdeutsch закріпилася в якості мови державного управління та освіти в часи Реформації. Вона настільки відрізнявся від місцевого діалекту, що в підсумку зуміла витіснити його. З практичних міркувань, щоб успішно вчитися, все більше німців віддавали перевагу саме Hochdeutsch.
У XXI столітті більша частина населення північної Німеччини вже не володіє діалектом предків, а жителі центру і півдня свої діалекти зберегли. Вони були дуже схожі на офіційну літературну версію, тому змогли ужитися. Для людей з проблемами слуху та мовлення існує німецька жестова мова глухих.
Побутово-розмовна форма літературної мови максимально наближена до повсякденних ситуацій, зрозуміла всім без винятку громадянам, має неформальний характер, рясніє особливими скороченнями, вигуками та словами, покликаними полегшити спілкування.
Повсякденна мова не є діалектом, хоча на неї можуть впливати як офіційна, так і територіальна мови. Так, наприклад, відомий баварський варіант розмовної мови. Зразком побутово-розмовного варіанту встановленої фрази «das habe ich nicht…» можна назвати таку вимову «det hack ni(ch)…».
Розмовна лексика адаптована під темп мовлення, під ситуації, коли носія хочеться сказати багато і швидше. Як правило, побутові форми дуже легко поширюються, і людина, що переїхала в інше місто, незабаром переймає всі особливості розмовної версії мови.
У Німеччині живуть етнічні групи, які зберегли свої традиції та мови. Наприклад, турки. Вони шанують свої традиції та не одружуються з німкенями.
Там, де відбувається запозичення іноземних слів та їх адаптація в німецькій, лінгвісти відзначають появу додаткових варіацій мови – соціолінгвістичних феноменів. Вони, на думку фахівців, підтверджують, що мова розвивається.
При цьому, в більшості випадків, іноземець отримує можливість лише одним способом вивчити даний різновид німецької – спілкуючись з людьми, які проживають у даній місцевості.
Складні діалекти німецької з’явилися під впливом західнонімецьких племен франків, саксонів, алеманів і фризів. До сьогоднішнього моменту немає класифікації, з якою погодилися б усі філологи.
Межі розповсюдження діалекту позначаються професіоналами за допомогою ізоглоса – спеціальної лінії на лінгвістичній карті.
У Німеччині найбільш масивна смуга з’єднує Дюссельдорф, Магдебург і Франкфурт-на-Одері. Вона поділяє всю країну на два основних діалектних ареалів: в південній частині Німеччини говорять на верхньонімецьких діалектах, у північній – на нижньонімецьких. У Берліні, наприклад, говорять на діалекті, що отримав назву «берлінський акцент».
Ще одна лінія проходить по маршруту Страсбург – Гайдельберг і Плауен, ділить верхньонімецький ареал на дві зони менше, серед них, наприклад, південнонімецькі говірки, поширені не так широко.
Не можна забувати й про діалекти, що належать до середньої Німеччини. Наприклад, саксонський діалект німецької мови поширений в Саксонії та прикордонних з нею землях (колишньої НДР). А на сучасних територіях ліквідованої ФРН — Північний Рейн — Вестфалія – функціонують відразу 19 різних діалектів, переважно не змішуючись один з одним.
Німецька мова вважається тринадцятою у світі за чисельністю носіїв і мовців. Її активно вивчають в Німеччині і за її межами. Згідно з положеннями конституції країни, літературна версія використовується в середніх і вищих навчальних закладах, у діловій документації, більшість ЗМІ мовить саме літературною німецькою. Всі іспити здаються офіційною німецькою, нею ж проводиться комунікація між державою і фізичними особами, здаються декларації і видаються довідки.
Національні варіанти мови – різновиди німецької, поширені в німецькомовних країнах. Вони враховують місцеві особливості лексики, граматики та фонетики, тим не менш, не вважаються літературними. Філологи виділяють варіанти на основі двох факторів – наявності загальних норм, чинних на території всієї держави, незалежно від діалектних правил, та поширеності в німецькомовній країні.
За цими критеріями філологи в результаті виділили три варіанти німецької мови:
В Ліхтенштейні та Бельгії понад діалектні національні варіанти не сформувалися, використовуються або ненормовані діалекти, або офіційна мова. У Люксембурзі Бундесдойч є офіційною.
Сусідні з Німеччиною країни частково виявилися тими, що говорять німецькою. Одні з них, крім німецької, мають власну мову, інші користуються своєю формою німецького.
Країна | Форма мови | Причина розповсюдження |
---|---|---|
Німеччина | Бундесдойч (високонімецький) | Історична батьківщина. |
Австрія | Австрійська німецька (національний варіант) | У різні періоди Австрія входила до складу державних утворень, у яких використовувалась німецька. |
Швейцарія | Швейцарська німецька | Історична батьківщина гельветів (кельтське плем’я), була частиною деяких німецькомовних держав. |
Бельгія | Однією з офіційних є німецька літературна мова, що використовується в Німеччині | Східні кантони аж до вісімнадцятого століття були незалежними, потім стали частиною Пруссії. Після війни Німеччина повернула Бельгії ці території в якості плати за збитки у Другій світовій. |
Ліхтенштейн | Німецька Бундесдойч визнана однією з офіційних мов | Поширення мови обгрунтовано географічним розташуванням – невелике князівство знаходиться між Австрією і Швейцарією. |
Люксембург | Офіційною вважається Бундесдойч | До незалежності входив до складу Німецького союзу. |
Роль німецької мови складно переоцінити, багато офіційних подій у світі політики, спорту або культури проводяться німецькою мовою. Поширенню мови сприяли історичні події, конфлікти, міграція населення і деякі інші фактори. Крім цього, державні органи влади реалізують низку заходів, покликаних захистити німецьку мову від вторгнення, відмирання і трансформації під впливом груп носіїв інших мов. Особливо актуальною мовна політика Німеччини стала в останні роки в умовах активної міграції.
Ми використовуємо файли cookie для максимальної зручності користувачів. Перебуваючи на сайті, ви приймаєте правила використання файлів cookie.
Privacy policy