Негромадяни Латвії, а також Литви та Естонії – це суто прибалтійська явище. Суть його полягає в тому, що все населення держави ділиться на дві категорії – громадян і негромадян. При цьому правове становище і тих і інших підтверджує паспорт. Напис “nepilsona” свідчить про приналежність свого власника як раз до негромадян.
За даними Управління у справах громадянства і міграції Латвійської Республіки, на 1 січня 2024 року в країні налічується 224 670 осіб, які мають статус негромадян (водночас цифра, що показує, скільки негромадян у Латвії було в середині 90-х років минулого століття, коливалася в районі 730-740 тисяч осіб), що приблизно 10,7 % від загальної чисельності населення. Ще 5 105 негромадян сьогодні проживає за межами цієї держави.
Закон від 12 квітня 1995 року, в якому йдеться про статус громадян колись існував СРСР, які не належать до громадянства Латвії або будь-якого іншого держави, відносить до цієї категорії таких осіб:
В кінці XX сторіччя статус негромадян отримали в основному особи, які переселилися в республіку з СРСР в період з 1940 по 1989 роки, а також їхні діти, які народилися до 1 липня 1992 року.
Етнічна приналежність негромадян за кількістю осіб розподілилася наступним чином (у порядку убування):
А вікова категорія цих осіб в основному становить 41-60 років.
Ідеологічною і юридичною основою поділу жителів країни на дві категорії стало відновлення латвійської державності в листопаді 1991 року, була продовженням тієї, яка була перервана на 50 років. Відповідно латвійське громадянство отримали тільки ті, хто перебував у ньому до 1940 року, та їх нащадки.
Закон про це було прийнято в жовтні 1991 року. На його підставі трохи більше 700 тисяч осіб отримали статус «особи без громадянства в Латвії».
Подальша доля «невизнаного» населення була зумовлена самою історією. Після розпаду СРСР (аж до 1995 року) ситуація залишалася неясною. У жовтні 1998 року був прийнятий закон, який значно розширив перелік прав осіб, що належать до даної категорії.
Починаючи з середини 90-х років минулого століття і по сьогоднішній день закон, що регулює правове становище негромадян, зазнавав змін сім разів.
У теж час всі власники таких документів знаходяться під дипломатичним захистом Латвії за кордоном, мають право проживати на території держави, не подаючи прохання на посвідку на проживання.
Закон про негромадян встановлює, що особи цієї категорії не є ні іноземцями, ні громадянами, ні апатридами: вони належать до групи жителів країни, які перебувають в особливому статусі (таке положення прописано в законах усіх республік Прибалтики).
З іншого боку, ООН не відносить негромадян до числа осіб, які потрапляють під дію Конвенції про правове становище апатридів, але враховує їх у своїй статистиці осіб, що не мають громадянства.
Що стосується прав жителів Латвії з паспортом nepilsona, то тут можна зустріти досить багато обмежень:
Крім того, розглянута категорія жителів країни не має права:
Ряд обмежень можна знайти й в правах на купівлю нерухомості, оформлення приватизаційних сертифікатів.
Після вступу Латвії в Євросоюз латвійці отримали можливість безвізового пересування по всім державам, що входять у нього. Особи, які належать до категорії негромадян, користуватися таким привілеєм почали тільки у 2007 році.
Перебування в Росії для більшості осіб з фіолетовими латвійським паспортами є безвізовим. В таблиці наведемо порядок перебування на іноземній території при безвізовий в’їзд в деякі держави для обох категорій жителів Латвійської республіки:
Країна | Правила для громадян | Правила для негромадян |
---|---|---|
Учасники ЄС | Без обмежень | До 90 днів кожні пів року (у Хорватії – до 90 днів в році, у Великобританію та Ірландію знадобиться віза). |
Ліхтенштейн | До 90 діб у році | Потрібна віза |
Росія | Потрібна віза | До трьох місяців кожні пів року |
Україна | До 90 діб у півріччі | Потрібна віза |
Гонконг | Близько 90 днів кожні 6 місяців | Потрібна віза |
Ізраїль | До трьох місяців у кожному півріччі | Потрібна віза |
Гаїті, Гватемала, Коста-Ріка, Мексика | 90 днів у півріччі | Тільки візовий в’їзд |
В країни Південної Америки та Африки негромадянам Латвії знадобиться візове дозвіл, у той час як громадяни можуть перебувати на деяких з цих територій в безвізовому режимі від 30 до 180 днів.
Існує тільки одна можливість замінити латвійський паспорт негромадянина на повноцінний цивільний – це натуралізація. Прийом заяв на проходження даної процедури ведеться з 1995 року.
У 1999 році була внесена поправка до закону, яка дозволила дітям кандидатів на латвійський цивільний статус отримати його без здачі іспитів на знання державної мови, історії та законодавства. Але стосується це лише неповнолітніх осіб, які народилися після серпня 1991 року.
Натуралізація передбачає:
Отримати громадянство таким способом заявники можуть протягом одного року, але найчастіше на це йде 7-8 місяців.
Отже, стати громадянином Республіки не можуть:
Кілька років тому Управління натуралізації провів дослідження і встановив, що основними причинами, за якими негромадяни відмовляються проходити шлях до громадянства, є:
Такими причинами виступають також небажання служити в латвійській армії, відсутність мотивації, вік (літнім людям складно проходити цю процедуру, тому вони вважають за краще від неї відмовитися). Але навіть попри це близько 1 тисячі осіб щорічно переходять в категорію громадян.
Негромадяни Латвійської республіки являють собою окрему категорію осіб, яких не можна віднести ні до громадян, ні іноземцям, ні до апатридам. Виникла вона в результаті відновлення країною своєї державності у 1991 році.
Чисельність населення, що перебуває в цьому статусі, сьогодні становить майже 11 % жителів країни. Велика частина з них проживає у великих містах – Ризі, Юрмалі.
Законом Латвійської Республіки передбачена процедура отримання негромадянами повноцінного громадянського статусу, але не всі вважають це для себе необхідним.
Ми використовуємо файли cookie для максимальної зручності користувачів. Перебуваючи на сайті, ви приймаєте правила використання файлів cookie.
Privacy policy